Симон Петлюра – Масон

Бр:. А: С:

Симон Петлюра у 1919 році. Аспекти особистості.

Я корінний мешканець міста, що сьогодні носить назву Хмельницький (на честь Богдана Хмельницького, дуже неоднозначної фігури, яку я особисто не вважаю позитивною для української історії і волів би, щоб місту повернули його історичну назву, але ця робота про інше), а раніше звалось Проскурів. В історії міста є трагічна сторінка лютого 1919 року, коли місто пережило погром, що був вчинений бандитом Самосенком, але вже понад сторіччя в ньому обвинувачують Симона Петлюру. За цей час думка укорінилась, перейшла в розряд «це ж всі знають». Правда, освічені мешканці міста та історики знають іншу, справжню версію, а версія про Петлюру спадок радянської пропаганди, і я спробую це довести.

Станом на кінець 18 сторіччя. Із 300 будинків міста 170 належали євреям, другою за чисельністю громадою були поляки-католики, третьою — українці-православні.  В місті діяли 11 синагог, з яких 7 були в окремих релігійних приміщеннях, в тому числі Велика Хоральна Синагога, ще 4 – в приватних житлових будинках.

Отже, давайте зупинимось на подіях 1919 року. На той час  у “верхах” УНР однорідності, в сучасному нашому уявленні, не існувало, свідченням чого, наприклад, є заколот Оскілка після Великодня 1919 року. Але так само тоді не було однорідності серед єврейського населення Поділля та Волині. Одні підтримували УНР (і це були насамперед прибічники соціалістичних партій “Поалей-Ціон”, “Бунд”), бо й сам Петлюра входив до соціалістичної УСДРП. Інші масово наймалися до більшовиків (як міщани Грицева, наприклад).

Звісно, що частина населення міста, єврейського походження, з робітників, підтримала більшовиків. Не просто підтримала – із зброєю в руках, організувавши в лютому 1919 року заколот. Після чого Самосенко, що придушив заколот, організував погроми у Проскурові та Фельштині. Петлюра неодноразово чітко заявляв, що він проти погромів і за цей злочин треба жорстко карати. За інформацією, відомою на тепер, Петлюрою Самосенко за це був покараний, і точно Петлюра не схвалював ці звірства, тим більше не був їх ініціатором. Чому я так думаю? З двох причин:

1. Петлюра був масоном, і не просто масоном – а Великим Майстром Великої Ложі України, що в принципі виключає антисемітські погляди та схвалення погромів.
2. Аналіз поведінки містян, в тому числі релігійних, щодо Петлюри в 1919 році.

Микола Пилипович Степанов видав 1932 року в Парижі під псевдонімом Свитков книжку «Масонство в російській еміграції». Степанов пише, що навесні 1919 року, швидше за все 1-3 квітня, в Кам’янці-Подільському було офіційно проголошено «Велику Ложу України» (ВЛУ). Великим Майстром Великої Ложі (головою українського масонства) став Симон Петлюра.
За даними Миколи Степанова (Віктор Савченко зауважує, що, можливо, перебільшеними), ця Велика Ложа мала 7 місцевих лож, 83 масонські гуртки та 800 братів-масонів. Симон Петлюра повідомив братам із Великого Сходу Франції про те, що київська ложа «Святого Андрія Первозванного» перетворена на Велику Ложу України. Велика Ложа України звернулася до французьких масонів із проханням посприяти міжнародному визнан­ню Української держави. Симон Петлюра вважав, що Україна має стати прикладом «масонської республіки».
До Великої Ложі України ввійшли масони – прихильники української незалежності. Це були переважно українські федералісти, українські есери й українські соціал-демократи: Андрій Лівицький (віце-прем’єр і міністр юстиції Директорії) став Великим Секретарем Великої Ложі, Всеволод Петрів (генерал, командувач Волинської армійської групи) – Першим Охоронцем, Франц Море – Другим Охоронцем. Майстрами ложі були Андрій Ніковський, Сергій Шелухін, Сергій Єфремов, В’ячеслав Прокопович та інші.
Петлюра просив міжнародну масонерію визнати Велику Ложу України «вищою масонською владою, незалежною силою на території Української Республіки» і включити до Міжнародного Бюро масонських зв’язків.
Микола Шумницький, який був членом паризької дослідницької ложі «Святого Миколи», звернувся по допомогу у визнанні ВЛУ до Великого Майстра Великої Ложі Швейцарії, канцлера Міжнародної масонської асоціації Едуарда Картьє Ла Тента. Велика Ложа Швейцарії визнала «петлюрівську» ВЛУ і клопотала за неї в Міжнародній масонській асоціації.

Отже – лютий 1919 року. Заколот, придушення, погроми, трагедія.

На представлених фото – липень 1919 року. Зустріч Петлюри населенням міста, зустріч Петлюри єврейською делегацією з Торою. Подані мною статті з газет далі дають уявлення, що місцеві організації “Бунду” і “Поалей-Ціону” на Поділлі влітку і восени 1919 року цілковито підтримували УНР. Вересень 1919 року. Єврейська соціалістична партія “Об’єднаний Бунд” у газеті соціалістичної УНРівської партії УСДРП рішуче засуджує єврейські погроми ДЕНІКІНЦЯМИ.

То чи могли євреї, що поховали своїх рідних та близьких, пережили погроми, підтримувати, тим більше зустрічати з Торою організатора цих погромів?

Чи міг масон, причому голова масонського руху країни, що мріяв розбудувати Українську державу за принципом масонської республіки, мати такі погляди та чинити такі злочини? Спробуйте відповісти собі на ці питання і ви погодитесь зі мною.

Додаю детальний опис документів, що прикріплено до цієї роботи.

29 липня 1919 року зустріч Головного Отамана військ УНР Симона Петлюри в Проскурові після його повернення з Галичини з Українською Галицькою армією.

1. Єврейська делегація з Торою вітає Головного отамана військ УНР Симона Петлюру в м. Проскурові після повернення його з Галичини з Українською Галицькою армією

Прочитайте другу колонку цієї публікації у виданні УСДРП “Робітнича газета”. Серпень 1919 року – резолюція загальних зборів проскурівських організацій “Поалей-Ціон” і “Бунд” щодо УНР. Вони ЦІЛКОВИТО ПІДТРИМУВАЛИ міністерство єврейських справ уряду УНР у напрямку здійснення національно-персональної автономії, жодної його діяльності не засуджували.

Протягом 1919 року влада УНР, зосереджуючись на Волині та Поділлі, видавала численні вказівки із засудженням єврейських погромів. Ось, наприклад, Сиротенко пише в квітні.

А це міністр внутрішніх справ УНР Мазепа протестує проти антисемітської агітації.

Вересень 1919 року. Єврейська соціалістична партія “Об’єднаний Бунд” у газеті соціалістичної УНРівської партії УСДРП рішуче засуджує єврейські погроми ДЕНІКІНЦЯМИ. Як бундівці, так і УСДРП Петлюри називали себе “ПРОЛЕТАРІАТОМ”, ЯКИЙ БОРЕТЬСЯ З РЕАКЦІЄЮ, тобто з денікінцями. На засіданні був присутній міністр єврейських справ УНР Пінхас Красний.

А це взагалі унікальний документ епохи. 1919 року “Робітнича газета” (друкований орган УСДРП, до якої належав Симон Петлюра) пише, що у Козятині невідомі від імені Петлюри поширюють прокламації із закликами громити євреїв. Видання непокоїться, що це може погіршити єврейсько-українські відносини.