Бр:. Артур С.
Камені. Усю історію людство було до них небайдуже. З камінням пов’язано багато містичних історій, камені слугують талісманами, жертовниками, прикрасами, їх використовують у ритуалах та магії, для зцілення, алхіміки старанно шукали філософський камінь, камінню поклонялися, каміння несе енергетику, і особисто для мене це доведений факт.
Поет Пушкін не розлучався з перснем, у який було вставлено сердолік – надзвичайно магічний камінь, до того ж у каблучці поета був напис чи то івритом, чи то арамейською, імовірно, каблучку цю придбали в караїмських купців і подарували поетові. Однак є інформація, що крім цього персня, він носив ще один, з квадратним смарагдом, який називав талісманом. І в даному випадку ці два камені служили дуже різним цілям.
У період мого життя, безпосередньо пов’язаним із дорогоцінним камінням та металами, був цікавий (як на мене) випадок. Ми тільки-но відкрили нове відділення, все ще в режимі початку, персонал ще не сформований, і звертається до нас людина з пропозицією купити в неї виріб (каблучку жіночу) із сапфіром, але з обов’язковою умовою – камінь зняти і йому повернути, бо на цьому багато разів акцентувала увагу його мати, від якої в спадок йому ця каблучка і дісталаья. А у нас, відповідно, банально немає інструменту, щоб це зробити. Тому я його відсилаю до колег далі по вулиці. Чоловік не погоджується, сумнівається, віддавати камінь не хоче, але каблучку має твердий намір продати, і зрештою махає рукою, пояснюючи, що, мовляв, мати напридумувала дурниць, і продає каблучку в зборі. За кілька тижнів власник фірми заявляє, що в зв’язку з фінансовими труднощами мою зарплату мені частково видадуть дорогоцінними металами, в т.ч. цією каблучкою… Що можу сказати – після придбання цієї каблучки мої справи різко пішли вгору. З каблучкою я вирішив не розлучатися, і вона досі належить моїй родині.
Трохи поцікавившись темою і попрацювавши з камінням, я переконався, що камені є своєрідною дискетою, носієм інформації. І якщо придбати камінь, який раніше комусь належав, однозначно в навантаження ти отримуєш енергетику колишнього власника. Не факт, що погану, як ми бачимо з мого досвіду. І на мою думку, максимально ефективними в плані запису, збереження і передачі енергії власника є алмаз і рубін. Камені можуть приносити своїм власникам удачу, можуть приносити нещастя. Нижче ми торкнемося цієї теми. Як я мав можливість переконатися, камінь може обирати собі власника, наполегливо йдучи до нього в руки і впливаючи на його долю. Перснем Пушкіна після його смерті послідовно володіли троє великих літераторів – А. Жуковський, І. Тургенєв і П. Віардо.
Робота з камінням спонукала мене на колекціонування каміння, я колекціоную один вид каміння, і в моїй колекції є досить цікаві екземпляри, і само собою намагався вивчити максимально глибоко все, що пов’язано з камінням, у тому числі цікаві факти.
Наприклад, у російській мові рубін називався ЯХОНТ, а сапфір – ЯХОНТ ЛАЗОРЄВИЙ. Найцікавіше, що обидва ці камені – корунди, відповідно обидва відносяться до дорогоцінних каменів першого ряду, фактично це один і той самий камінь, але він має різні кольори завдяки різним домішкам, та ось тільки відомо про це стало порівняно нещодавно, а от у давнину люди, виявляється, знали це прекрасно, що випливає з однієї назви цих каменів – яхонт.
Вважається, що є камені, які підходять людям за гороскопом. Як відомо, знаків зодіаку 12. Така ж кількість каменів була і в нагруднику Первосвященика. Та й узагалі 12 число магічне – 12 колін Ізраїлевих, 12 місяців у році, 12 апостолів Христа і 12 імамів Мухаммеда, 12 богів грецького пантеону, 12 колін у буддистському колесі переродження, 12 подвигів Геракла, і так далі…
Камені нагрудника Первосвященика.
Насправді, сьогодні достовірно невідомо, які саме камені були закріплені в нагруднику в Коен Гадоль. Є декілька версій, дві з яких я згадаю нижче. Думаю, це питання цікавило не тільки мене, теоретично можна встановити, що за каміння могло бути встановлене в нагруднику, з огляду на геологію (яке каміння видобували в регіоні), історію (яке каміння могли доставити відомими на сьогодні торговельними шляхами тієї епохи та які цінували на той час – насправді, це важливе зауваження, оскільки, наприклад, у виробах скіфів і черняхівської культури дуже часто було закріплено скло, оскільки в ті часи воно коштувало і цінувалося дорожче за дорогоцінне каміння), літератури (як описували це каміння максимально стародавні джерела, що дійшли до нас), релігії (яка думка з цього приводу в сучасних рабинів і теологів) тощо. Попри це, все ж єдиної та незаперечної думки на сьогодні не існує.
Також я вважаю, що набір і розташування каменів не випадкові, адже кожен камінь має свою енергію і вплив на власника, а їхнє поєднання, можливо, дає певну енергетичну реакцію, подібну на реакцію з’єднання хімічних елементів. Наприклад, предмет моєї колекції, улюблений мною турмалін, має властивість охолоджувати надмірно гарячі голови, пригашаючи непотрібну енергію, саме тому після 35 років цей камінь не рекомендується носити в прикрасах чоловікам.
Отже:
РУБІН
Перший із каменів – рубін, на івриті “адом” (червоний), і пов’язувався з коліном Реувена. Рав Йосеф Каро говорив, що рубін отримує свої магічні сили від Марса, а планета ця пов’язана з кров’ю, мечем і руйнуванням, тому користуватися рубіном треба обережно. Рубін традиційно вважається пов’язаним із весняним місяцем нісан і сузір’ям Овна. Чому ж із нісаном, якщо це перший камінь у нагруднику? Тому що нісан названий у Торі першим місяцем року, а Реувен був першим, старшим сином Якова.
ТОПАЗ
Другий камінь у нагруднику первосвященика – жовтий топаз (буває топаз і винний, тобто червоний, і безбарвний, але максимально відомий і поширений блакитний, причому трьох відтінків, один з яких синій, як сапфір). На ньому було вигравірувано ім’я Шимона – другого сина Якова.
Топаз пов’язаний із місяцем іяр і відповідно із сузір’ям Тільця.
СМАРАГД
Третім каменем є смарагд. На івриті він називається “барекет” – від слова “барак”, блискавка. У старовинній книжці “Щити героїв”, написаній раббі Авраамом-лікарем, сказано, що камінь цей випадає на землю під час зливи разом із блискавкою, й інколи можна знайти смарагд у формі зірки – саме в такому вигляді, як він упав із зірок.
На смарагді первосвященика було вигравірувано ім’я Леві. Камінь пов’язаний із місяцем сіван і сузір’ям Близнюки.
БІРЮЗА (нофех)
На камені цьому було вигравірувано ім’я Єгуди, і пов’язувався він традиційно з місяцем тамуз і із зодіакальним знаком Рака.
САПФІР (сапір)
Слід особливо підкреслити, що в єврейській традиції сапфір вважається найбільш єврейським з каменів. Чому? Здається, що не останню роль у цьому відігравав колір каменю, що асоціюється з небесним склепінням (знову згадався сапфір, який так завзято шукав у мені нового власника). І, зрозуміло, з тлумачення, яке давали назві каменю стародавні мудреці. На сапфірі, що прикрашав нагрудник первосвященика, було вигравірувано ім’я коліна Іссахара.
АЛМАЗ (яалом)
Найцінніший серед дорогоцінних каменів пов’язаний з коліном Звулуна. Ім’я цього праотця стояло на алмазі первосвященика в Єрусалимському Храмі. Коліно це займалося торгівлею, і, отже, можна зробити висновок: алмаз сприяє торгівлі та успіху на переговорах.
Єврейську назву каменю можна розшифрувати як “Господь тут” (“йуд-кей-лом”), тому його вважають найсильнішим з усіх магічних каменів.
Єврейська астрологія пов’язує алмаз із місяцем тишрей (у цьому місяці святкують єврейський Новий Рік, і з нього ведуть відлік літочислення) і зі знаком Терези.
ОПАЛ (лешем)
На цьому білому іскристому дорогоцінному камені було вигравірувано ім’я коліна Дана. Пов’язувався опал, за деякими авторитетними думками, з місяцем хешваном і відповідно зі знаком Скорпіона. Скорпіон, як відомо, комаха не найприємніших властивостей і не найлегшого характеру. Природно, і каменю, пов’язаному із зазначеним сузір’ям, приписують містичні властивості подвійної природи.
Наступний камінь називається в торі “шево”. Згідно з думкою більшості знавців, це блакитний агат. ГОЛУБИЙ АГАТ (шево)
На агаті, вшитому в нагрудник первосвященика, було вигравірувано ім’я Нафталі. Камінь цей пов’язаний, за деякими авторитетними думками, з місяцем кислів і зі знаком Стрільця.
“Мідраш Тальпійот” вказує на існування трьох видів агатів, але особливими (містичними) властивостями наділений тільки один із них – блакитний агат.
АМЕТИСТ (ахлама)
На аметисті, вшитому в нагрудник первосвященика, за деякими думками, було вигравірувано ім’я коліна Гада. Російською це слово звучить не дуже привабливо. Але давньоарамейською “гад” означає “щастя”. Не дивно, що камінь, пов’язаний з таким ім’ям, мав робити свого володаря воістину щасливим. (І чому в одному з моїх перснів, зроблених на замовлення ювеліром, закріплений саме аметист? Що підштовхнуло мене до такого вибору?).
АКВАМАРИН (таршиш)
На десятому камені з нагрудника первосвященика було вигравірувано ім’я коліна Ашера. Камінь цей пов’язаний, за деякими думками, з місяцем тевет і зі знаком Гді (Козеня, або Козеріг у європейській традиції).
Ім’я цього каменю, вочевидь, бере свій початок від місця, де його видобували, – середземноморського міста Таршиш, що знаходилося на території нинішньої Іспанії, за Гібралтаром. Тут слід сказати, що Таршиш (Тарсіс, Тартесс) місто вельми загадкове, залишків його донині не знайдено, а деякі надто гарячі голови стверджують, що це місто було нічим іншим, як європейським форпостом жителів легендарної платонівської Атлантиди.
ОНІКС (шохем).
Онікс, передостанній камінь на нагруднику первосвященика, традиційно пов’язаний з місяцем шват і сузір’ям Водолія (або Відра – в єврейській традиції, Длі). На оніксі було вигравірувано ім’я Йосипа – улюбленого сина Якова. І, звичайно, благодатні властивості Йосипа передалися каменю “його імені”.
ЯШМА (яшпа)
На останньому камені було вигравірувано ім’я молодшого із синів Якова – Біньяміна, а внизу, дрібнішими буквами, – “шивтей Йуд-hey”, “племені Вс-Вишнього”. Яшма пов’язана з місяцем адар і астрологічним знаком Риб.
Єврейська назва каменю складається з літер “йуд-шин-пей-hей”, з яких можна скласти слова “еш пе”, “є рот”.
Ось ще трохи про нагрудник:
16 він має бути чотирикутний, подвійний, у п’ядесяток завдовжки й у п’ядесяток завширшки;
17 і встав у нього оправлені камені в чотири ряди; поруч: рубін, топаз, смарагд, — це один ряд;
18 другий ряд: карбункул, сапфір і алмаз;
19 третій ряд: яхонт, агат і аметист;
20 четвертий ряд: хризоліт, онікс і яспис; у золотих гніздах мають бути вставлені вони. (починаються різночитання у різновидах каменів, чи не так?)
Ще цікавий вислів – “Повнота Христа – 12 дорогоцінних каменів”.
Повернемося до впливу на долі власників, який справили найвідоміші в історії камені. Знову ж таки – максимально відомі в цьому плані діаманти. Як через увагу до цього каменю через його популярність і дорожнечу, так і через причину, яку я вказав вище, – діамант є однією з найефективніших дискет, що впливають на життя власника.
ЧОРНИЙ ДІАМАНТ ОРЛОВА Цей чорний діамант, незважаючи на класичне огранювання, справляв жахливе враження. Він дивував ювелірів і цінителів розкішних прикрас своєю лякаючою, але чарівною похмурістю. Дорогоцінний камінь вагою майже в 68 карат виявили в Індії в XIX столітті. Він отримав назву “Око Брахми”. І це не дивно, адже чорний самоцвіт вийняли з чола індійського Бога творіння. У 30-х роках минулого століття камінь потрапив до рук Дж. Періса. Він привіз коштовність до США, після чого трагічно загинув. Після володарками каменю стали Леоніла Галіцина-Баріатинські та Надія Орлова. На княгинь чекала та сама доля, оскільки, за чутками, вони загинули, зістрибнувши з дахів будівель.
СИНІЙ ДІАМАНТ “НАДІЯ” Фатальний кристал з ім’ям Надія відомий світу з кінця XVII століття. Він прославився завдяки авантюристу Жан-Клоду Таверньє, який під час подорожі Індією вкрав сапфіровий діамант, бажаючи піднести коштовність синові в день весілля. Тоді він не повірив у місцеві передбачення, що призвело до незворотних наслідків. Через кілька тижнів після весілля син Таверньє трагічно загинув, з незрозумілої причини на полюванні його розірвали власні собаки. Саме тоді авантюрист згадав про прокляття, тож позбувся дорогоцінного каменю, продавши синій діамант королю Людовику XIV. Опісля мінералу надали форму серця та зменшили у 2 рази. Король одягнув його всього один раз і через деякий час захворів на віспу. Протягом 100 років прикраса змінила чимало власників і майже кожен з них або збожеволів, або загинув. Останньою власницею дорогоцінного каменю стала Евелін Волш Маклін, але щойно мінерал почав шкодити членам її родини, негайно продала його Геррі Вінстону. Торговець прикрасами оцінив кристал у 24 млн доларів і передав знаменитий діамант Смітсонівському інституту.
ДІАМАНТ “КОХІНОР” Кохінор родом з Індії. Його виявили приблизно в 200-х роках до н. е. Колись камінчик красувався в чолі статуетки Будди, що належала царю. Довгі роки безцінна коштовність зберігалася в скарбниці князівства Мальви, а в XIV столітті вона потрапила до рук засновника Оттоманської імперії. Через 300 років камінь вкрали, через що він став проклятим. Усі його наступні власники гинули незрозумілим чином. Зараз фатальний діамант прикрашає корону королеви Єлизавети II. Її Величність одягала діадему під час звернень із вітальною промовою до зборів глав урядів. На неї прокляття діаманта не поширювалося, оскільки згідно з передбаченнями, невдачі переслідують тільки чоловіків. Жінка, що володіє кристалом, може носити його без побоювань.
Фіолетовий мінерал з Делі, який одні називають сапфіром, а інші аметистом, уперше був представлений громадськості Пітером Танді – куратором Лондонського Національного історичного музею. Тривалий час він був ретельно прихований від сторонніх очей у сховищі, де перебував у коробці з попереджувальними словами. Напис свідчив, що той, хто відкриє коробку, опиниться в небезпеці і буде виконувати всі забаганки дорогоцінного самоцвіту. Далі йшла розумна порада викинути знахідку в море. Згідно з легендою, чарівний мінерал вкрали в Індії зі стародавнього храму і доставили в Англію, де його власником став письменник Едвард Герон-Аллен. Будучи вразливою натурою, він пов’язував усі неприємності, що відбувалися з ним, з проклятою коштовністю і багато разів намагався її передарувати. Однак усі, хто отримував у дар розкішний подарунок, швидко повертали його назад. Коли паніка письменника досягла апогею, він наважився викинути коштовність у канал, але та повернулася до нього. Рибалка, який виловив самоцвіт разом з устрицями, продав його, і після блукання перекупниками камінь потрапив до Музею природничої історії, де і працював Герон-Аллен. Чоловік був настільки переляканий, що заточив нещасливий мінерал у сім коробок і велів замкнути його в банківській комірці. У підсумку за заповітом власника згорток був відкритий тільки через три роки після його смерті. Зараз прикраса повернулася до Музею природничої історії і відтоді нікому не заподіяла шкоди.
У сімействі князів Мещерських багато поколінь передавалися у спадок діамантові сережки, які, за переказами, приносили неприємності невірним дружинам. Але першою жертвою прикраси став великий поет Олександр Сергійович Пушкін, який почув легенду і запозичив прикрасу у свого приятеля князя Мещерського, щоб перевірити свою дружину Наталі на вірність. Через кілька днів він був убитий на дуелі. Пізніше сережки підніс князь Олександр Мещерський молодій дружині. У підсумку нещасну жінку спіткала жахлива доля: чоловік раптово помер, молодий коханець відмовився визнавати позашлюбну дитину, потім відбулися громадський осуд і гоніння, а далі настав 1917 рік, який приніс знатній дамі багато поневірянь. Тільки через тривалий час вона вирішила позбутися проклятої штучки. Ім’я нинішнього власника досі невідоме.
Вже в наші дні, як нам здається з вищих знань, жителі різних країн виокремлюють понад сто різновидів дорогоцінних та інших каменів, що мають магічні властивості. Їх використовують у чаклунських ритуалах, для лікування різних хвороб, у т.ч. душевних, застосовують як амулети й талісмани. Причин для сучасного сплеску інтересу до магії і, зокрема, до ритуального каменю багато. Серед загальних причин необхідно назвати виявлення низки нових або раніше добре відомих властивостей каменю, які поки що не знайшли пояснення. Магія та окультизм сповідують низку різних догм, і раціональне зерно в них є. Сьогодні вони мають свіжіший погляд на життя, ніж релігія чи наука. Їхнє синтетичне інтуїтивне мислення виявляється подекуди вищим за наукове аналітичне, побудоване на голому раціоналізмі та емпіризмі. У них немає релігійного догматизму; на відміну від релігії, магія визнавала світ різноманітним і безмежним. Магія була свого часу витіснена релігією, пристосувалася до умов її панування і зараз, певною мірою звільнившись від неї, а також від тиску наукової моралі та принципів, готова розвиватися далі. У пошуках подальшого кращого шляху людство перебирає альтернативи; воно повертається до коріння вірування. Є суто емпіричні положення: людина, яка вірить у щось, особливо якщо це не конкретні примітивні істини на кшталт комуністичних, має більше шансів досягти успіху в чомусь. Якщо вона вірить поки що у щось невизначене і воно її надихає, їй легше жити. Колись вона повірила у камінь, вибрала його як знаряддя, помічника, супутника, друга. Камінь багато їй дав, пройшов через усю її історію. Людина має право вважати, що камінь не вичерпав себе. Що крім матеріальних благ (будівельний матеріал, руда, грошовий еквівалент, перше письмо-палітра-пензель і багато чого іншого) від каменя можна очікувати й духовного збагачення. Цивілізація і прогрес, науково-технічна революція, зокрема, завели нас у глухий кут. Загублена або втрачається духовність, культура людини. Мимовільна тяга до культури пов’язана з поверненням до культів. І якщо ми говоримо, що краса врятує світ, то віра в чудодійні можливості каменю є значно реальнішою і матеріальнішою.