Бр:. Артур С.
Усе почалося зі сну. Взагалі сни мені сняться яскраві, натуралістичні, наче проживаєш друге життя уві сні. Сни мої часто мають цікавий, захопливий сюжет, але іноді вони бувають віщими, або мають значення. Так мені здалося і цього разу, але на відміну від поширених значень, цей сон зрозуміти я не зміг і запитав поради сестри, яка захоплюється тлумаченням снів. На її думку, сон віщував вирішення однотипних проблем чужих людей, через яке я отримаю власне ментальне очищення. Ця версія чудово вклалася в реалії та плани на найближчий час (психологічна допомога військовим і цивільним в умовах війни), але водночас і викликала інтерес до теми очищення через духовну та ментальну допомогу іншим людям.
Така діяльність цілком укладається в масонську доктрину побудови духовного Храму. Уявлення про психічну та біологічну енергію, способи її накопичення та використання, було викладено в рамках як цілісних східних світоглядних систем, таких як йога, цигун, кунг-фу, кум-ньяй, тайцзицюань, чань-буддизм тощо, так і, наприклад, мартинізму.
Ще одне надважливе питання, яке пов’язане зі стародавніми вченнями про психоенергетику людини, – це її моральні та духовні принципи. Стародавні вчення, як правило, виходили з цілковитої взаємообумовленості психоенергетичного та морально-духовного розвитку. Так, з одного боку, спираючись на емпірично встановлену істину, що психічна діяльність є головною та провідною діяльністю, від людини, перш за все, вимагали обов’язково дотримуватися морально-духовних засад, і тільки потім – здорового способу життя; а з іншого боку – ґрунтувалися на тому, що лише за рахунок накопичення різними способами в тілі енергії можна сформувати повноцінне енергетичне тіло, без якого неможливо досягти істотного духовного розвитку. Вважалося, що тільки в тому разі, якщо людина відчуває любов до інших людей, природи, всесвіту, вона може отримувати велику кількість енергії для повсякденного життя, виходити на вищі рівні енергетики. Механічний же підхід, орієнтований на “грубу” енергію, призводить до деформації тонких духовних структур і деградації.
Отже, найпоширенішими способами ментальних чисток є медитації, молитви, духовні практики, заняття йогою тощо. Водночас мало уваги приділяється таким способам, як заняття творчістю (що дуже заохочується і навіть рекомендується в масонському середовищі) і допомога іншим людям (знову ж таки, розглядається як масонська доброчинність), у моєму випадку – допомога в умовах війни, і зокрема психологічна допомога. Допомагаючи стабілізуватися, знайти твердий ґрунт під ногами, подолати депресію і невпевненість, біль від втрат і дезорієнтованість, повернути інтерес до життя і здатність адекватно сприймати реальність, багато разів і досить великій кількості людей, ти сам відчуваєш позитивну енергію від подяки, відчуття правильності своєї діяльності та підтвердження власного духовного розвитку, наповнюєшся позитивною енергією і умиротворенням. І як на мене – це є окрема і самодостатня практика, чимось схожа на волонтерську та місіонерську діяльність релігійних громад. Також шляхом заглиблення в переживання і потреби інших людей, розчинення і співпереживання в їхніх тяготах, заглушається і голос власного его. Змінюються пріоритети, другорядне відходить на другий і третій план, зникає час на непотрібні й часом токсичні заняття та стосунки, спілкування з негативними людьми, змінюються пріоритети й оцінка життєвих орієнтирів, починаєш по-іншому цінувати сім’ю й родинні цінності, маючи перед очима досвід людей, які це втратили без можливості все повернути й виправити, так само й по-іншому цінуєш Братство й можливість розвиватися в ньому духовно. Проживаючи досвід інших людей, можеш уникнути їхніх помилок, вчасно підкоригувати власну поведінку й обрати правильний шлях. Допомагаючи іншим докопатися до суті та першопричин проблем, одночасно сам уникаєш або усуваєш подібні проблеми у своєму житті, не допускаючи настання наслідків. Отримуєш відповіді на ще не поставлені запитання.
Здавалося б – ти допомагаєш іншим, але насправді ти допомагаєш собі. Одночасно будуючи свій внутрішній духовний Храм, і виконуючи завдання Ордену – роблячи внесок у створення розвиненого і духовного суспільства, втілюючи ідею загального братерства.
Але повернемося до снів. А саме до снів, що допомагають зробити правильний вибір на життєвому шляху. Цікава історія розказана в Бней-Браку – своєрідній релігійній столиці Ізраїлю – старим рабином Авраамом Мінке на одному з його уроків Тори.
“Жив колись у Бней-Браку один різник, людина дуже праведна, – розповідав рав Мінке. І ось одного разу наснився йому дивний сон. Ніби сидить він напередодні суботи біля свого будинку і приходить до нього одна бідна вдова.
Реб шойхет, – каже вона йому, – не могли б ви зараз зарізати мені курочку?
“Та ти що! – відповідає різник. Яку ще курочку?! Я вже в мікву сходив, на молитву налаштувався”. Розумієте, – розплакалася вдова, – усю п’ятницю я працювала, щоб заробити на цю курку, щоб і в моїх дітей субота була суботою. Тому й купила її тільки зараз. Змилуйтеся, реб шойхет.
Довго просила вона різника, але він так і не погодився – чи жарт сказати: він уже в мікву сходив, на молитву налаштувався, яка тут може бути курочка?!
А вночі різник помер. Помер і постав перед Небесним Судом.
За все твоє праведне життя, – кажуть йому там, – ти мав би удостоїтися раю. Але те, що ти зробив в останній день свого перебування на землі, залишивши вдову та її дітей голодними в суботу, перекреслює всі твої заслуги. І тому твоя душа повинна пройти через горнило очищення. Обирай сам, яким чином ти можеш очиститися: хочеш, повертайся назад на землю, а хочеш – пройди крізь полум’я Геєнома.
Подумав, подумав різьбяр і сказав, що вибирає Геєном. Тут же підхопила його невідома сила, закрутила і почала захоплювати в пекло. Дедалі ближче й ближче ворота Геєному, дедалі гарячіший його подих, дедалі страшніше стає різникові.
Ні! – закричав він. – Не хочу в Геєном, краще назад на землю!
І на цьому місці різник прокинувся.
Багато-багато років минуло з того сну. І ось якось раз сидить наш різник напередодні суботи біля свого будинку і приходить до нього одна бідна вдова.
Реб шойхет, – каже вона йому, – не могли б ви зараз зарізати мені курочку?
“Та ти що! – відповідає різник. – Яку ще курочку?! Я вже в мікву сходив, на молитву налаштувався”
Розумієте, – розплакалася вдова, – усю п’ятницю я працювала, щоб заробити на цю курку, щоб і в моїх дітей субота була суботою. Тому й купила її тільки зараз. Змилуйтеся, реб шойхет…
Довго вмовляла вона різника, але він так і не погодився – чи жарт сказати: він уже в мікву сходив, на молитву налаштувався, яка тут може бути курочка?!
І ось вступила у свої права Цариця-Суботниця, помолився різьбяр у своїй синагозі, прийшов додому, налив у келих для кідуша чудового вина. Встав, щоб виголосити суботнє благословення, та так і завмер – свій давній сон згадав.
“Ну-бо, – каже він дружині й дітям, – збирайте все, що є на столі, всі розносоли, і підемо в дім тієї жінки, що до мене вдень приходила”.
З’являються вони в цю хату, а там вдова і дітлахи – малий мала менше – сидять за порожнім столом. Дістали тут різьбяр і його дружина свої різноманітні страви і влаштували вдові та її дітям справжню суботу, якою вона і має бути: зі смачною їжею, з бесідами про Тору, з піснями і танцями.
А вночі різник помер. І напевно потрапив до раю. Тому що все-таки був людиною праведною. За це, напевно, і попередили його згори – щоб він в останній день свого життя дурниць не наробив!”
Ставлення до сновидінь у традиційних культурах протилежне. Практично в кожній традиційній культурі є власні принципи роботи зі сновидіннями. Загальною характеристикою можна вважати серйозне і дбайливе ставлення до цієї сфери людського досвіду. У деяких випадках навіть більш серйозне, ніж до досвіду звичайного бадьорого життя. Так, наприклад, у деяких індіанських племенах існує звичай регулярної зустрічі представників різних племен спеціально для обговорення найцікавіших і найважливіших сновидінь. При цьому сюжет сновидіння обігрується подібно до постановки вистави. Вважається, що побачене уві сні та сприйняте як бажане обов’язково має набути втілення в бадьорому житті: інколи в постановці сновидіння, де подія може бути представлена в символічній формі, інколи й реально, як справжня справжня дія.
Причому цікаво, що значущість баченого уві сні, з погляду традиційної культури, настільки велика, що ці події мають пріоритетне значення порівняно з нормами моралі.
Вся культура австралійських аборигенів заснована на снах. У них вони отримують послання божеств та “інструкції”, які застосовуються в практичній діяльності. Африканські зулуси розглядають сновидіння як послання предків.
Індіанці племені наскапі, що мешкають у лісах Лабрадорського півострова в Канаді, покладаються на сновидіння як настанову в життєвих колізіях. Це мисливці, які живуть ізольованими сімейними групами, розділеними лісами та болотами. Вони не мають спільної племінної релігії, племінних звичаїв і культів, тому мисливцеві наскапі доводиться більше дослухатися до свого внутрішнього голосу, інтуїції та знань, які привносяться в його життя сновидіннями. Наскапі вірять, що “велика людина” може в сновидінні дати їм пораду або підказати правильне рішення, як спілкуватися із зовнішнім світом, з природою, як вчинити в тій чи іншій життєвій ситуації. Вони користуються сновидіннями навіть з метою передбачення погоди і забезпечення удачі в полюванні, від якого безпосередньо залежить існування сім’ї.
Сновидіння шанувалися багатьма стародавніми цивілізаціями. У тих суспільствах, де до снів ставилися з увагою і цінували їх, склалися спеціальні прийоми звернення до джерела сновидінь за порадами і зціленням. До їх числа можна зарахувати подорожі в священні місця, очищення, викликання духів і жертвопринесення.
У Єгипті з 4000 по 2000 роки до нашої ери була широко поширена практика виношування сновидінь. У різних областях країни знаходилися храми, присвячені сновидінням, які іменувалися серапімами (давньоєгипетським богом сновидінь був Серапіс). У них жерці, які спеціалізувалися на розгадуванні снів, витлумачували їх і здійснювали передбачення за ними.
Єгипетські фараони глибоко шанували сни і вважали виражену в них волю волею богів. Сновидіння царюючих осіб удостоювалися особливої уваги. У великого Сфінкса між лапами є плита з рожевого граніту, на якій викарбувано сновидіння людини, що стала згодом царем Єгипту. Заснувши одного разу в тіні Сфінкса, він побачив Ра – бога Сонця, який повідомив, що одного чудового дня той правитиме Єгиптом. Прокинувшись, сновидець помітив, що Сфінкса почав заносити пісок. Тоді він заприсягся, що якщо колись стане правителем, Сфінкс завжди буде утримуватися в порядку. Через кілька років сон збувся. Чоловік став Тутмосом IV. Вірний своїй клятві, фараон наказав відновити Сфінкса і надалі утримувати його в гарному стані.
Імовірно, одне з найдавніших відомих настанов щодо сновидінь – папірус із Дерал-Мадінеха (2000-1700 рр. до н.е.) – містить настанови про те, як отримувати уві сні поради згори.
Не менш давньою, ніж єгипетська, є китайська практика використання сновидінь. Зокрема, з давніх часів до наших днів дійшла історія про те, що в китайського імператора династії Шан-Інь У-Ціна (1324-1266 рр. до н.е.) помер його улюблений радник. Імператор звернувся до божества з проханням показати наступника померлого друга і пішов спати. Уві сні імператор виразно побачив обличчя нового радника. Образ був настільки яскравим і виразним, що після пробудження за розповіддю імператора було складено портрет, який пронесли по всіх областях Піднебесної. У результаті вдалося відшукати людину, яка в точності відповідала зображенню. І хоча він був простим робітником, імператор все одно призначив його першим міністром. Такою була віра в значущість сновидінь.
Ідея вирощування і практикування сновидінь набула широкого поширення в Стародавній Греції. Дослідники вважають, що з цією метою в Елладі було побудовано від трьохсот до чотирьохсот храмів, якими жителі активно користувалися близько тисячі років, починаючи з VI століття до н.е., аж до V століття н.е. У них боги допомагали людям зцілюватися фізично й емоційно: Гіпнос – бог сну, помахами своїх крил присипляв смертних; Зевс передавав попередження, пророцтва й натхнення Морфею – богу сновидінь, а той – за допомогою крилатого посланця Гермеса – повідомляв їх людині.
До святилищ Асклепія, бога лікування, паломники стікалися з усіх куточків країни. Вони приносили йому в дар пшеничні коржі та мед, а потім спали просто під зорями, сподіваючись побачити такий сон, що переконав би жерців дозволити мандрівникові увійти до Абатона (“забороненої спальні” бога) – саме там можна було побачити великий сон, що зцілює недугу.
Для того щоб отримати шукане, люди спеціальним чином готували себе: людина здійснювала ритуал очищення, а потім лягала спати у священному місці. Очищення включало повну відмову від спиртних напоїв і м’яса, утримання від статевих зносин, відбувалися також підношення обраному божеству. У грецьких магічних папірусах, записаних язичниками і гностиками в перші століття християнської віри, описуються найрізноманітніші ритуали, що сприяють появі віщих і зцілювальних снів. Наприклад, такий: “Візьми смужку полотна, і запиши на ній чорнилом з мірри своє прохання, і загорни тканину в оливкову гілку, і поклади згорток в узголів’я, і, вимившись, вирушай спати, і лягай на очеретяну рогожу на підлозі, і сім разів повтори, звернувшись до світильника: “Гермес, Володарю світу, що в серці… який вдень і вночі висилає оракулів… яви мені знак і обдаруй справжнім даром віщування”. У разі складних проблем автори папірусів радили додати у світильник кров голуба або ворони”.
Існувало також уявлення про талановитих сновидців, яких навіть посилали в храми для того, щоб подивитися сон за іншу людину, яка потребує поради або передбачення.
На Близькому Сході в давнину побутувала техніка, що називалася “істігара”. Її використовували для того, щоб уві сні отримувати відповідь на питання, що цікавить. Так називалася й особлива молитва, яку читали безпосередньо перед сном:
Милосердний Боже, будь зі мною,
Добрий Боже, почуй мене.
О, Маму, Боже моїх снів,
Пошли мені сон, що приносить щастя.
У єгиптян і ассірійців були книги сновидінь, де було зібрано відомості про сприятливі й несприятливі сни, символи й асоціації слів та образів. Уже тоді символіці сновидінь у передбаченнях часто приписували значення, протилежне щодо того, яке наснилося. Так, якщо людина бачила себе уві сні померлою, то їй пророкували довге життя.
Найраніший китайський трактат про сновидіння Мен-Шу датований 640 роком до нашої ери. Стародавні китайці класифікували сновидіння відповідно до їхнього джерела. Джерело було важливим тому, що розкривало тілесні та розумові зміни, що відбуваються зі сновидцем. Ці зміни, будучи зрозумілими належним чином, могли допомогти людині краще впоратися зі своїми проблемами. Китайці вважали, що сновидіння виникають із внутрішнього джерела душі сновидця, але важливий також і фізичний подразник. Наприклад, якщо заснути на кушаку, то можна побачити уві сні змію. Правильне тлумачення сну залежить від контексту. Під час роботи зі сновидіннями брали до уваги розташування Сонця, Місяця і зірок, ураховували пори року і багато інших чинників, які, вважалося, впливають і на сновидіння, і на сновидця, і на того, хто займається тлумаченням сновидіння. Під час інтерпретації образів снів, так само як і для пророкувань в інших сферах людської діяльності, застосовували символи з І Цзин (Книги Змін).
Елемент пророцтва в сновидіннях довгий час залишався найбільш інтригуючим. Стародавні євреї, з їхнім всевидячим Б-гом, вважали, що пророчі сни – це пряма розмова з Б-гом, який інспірував сновидіння, щоб зробити життя людей праведнішим і наповненішим. У Торі ми знаходимо описи безлічі снів і заснованих на них подій. Налічується близько двадцяти докладних описів, що стосуються прояву б-жої волі в сновидіннях. Часом такі сновидіння були воістину доленосними. Так, Б-г звертався до Моше Рабейну у снах: “Слухай же Мої слова. Якщо є пророк серед вас, Я, Б-г, з’явлюся йому у видіннях і буду говорити з ним у снах його”.
Йосипу уві сні з’явився ангел і сказав: “Йосипе, сине Давидів! Не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо те, що народилося в ній, є від Духа Святого”.
У Стародавній Японії вирощування сновидінь широко практикувалося як у буддійських, так і в синтоїстських храмах. Деякі буддійські храми були відомі як оракули сновидінь. Щоб побачити містичний сон, необхідно було виконати таке. У повній стриманості шукач здійснював паломництво до святого місця, де приносив дари божеству і залишався на сім, двадцять один або сто днів. Число днів мало особливе значення. В очікуванні сновидіння він мав спати поруч зі святилищем, де мешкає божество. Часто прочанин приходив по зцілення, як у Стародавній Греції, і тоді Бодхісаттва Каннон являлася йому уві сні та зцілювала його.
В ісламській культурі пророк Магомет завжди надавав величезного значення своїм снам і закликав послідовників ділитися сновидіннями з ним. Вважається, що більша частина Корану записана з його слів, почутих ним уві сні.
Сни можуть нести в собі символізм, а можуть прямо демонструвати те, що може трапитися найближчим часом, таке було в моїй практиці неодноразово, коли сон повторювався абсолютно точно в житті, до того ж іноді того самого дня.
Символи снів багато чого можуть сказати сновидцю. Сни вчать, попереджають, вказують, радять. Мова сновидінь часто подібна до мови символів, зрозумілих усім вікам і всім народам. Відомо, що у святилищах давнини і в стародавніх містеріях посвячення використовували символізм. Олена Блаватська стверджувала, що “релігійна й езотерична історія кожного народу була укладена в символах”. Звідси походять міфи, легенди, перекази і казки народів світу. Універсальна мова символів – ця сакральна мова, була першою письмовою образною мовою на землі. Люди опанували її ще до винаходу писемності й до вміння спілкуватися через письмову мову. Тому на всіх знайдених артефактах різних земних материків сучасне людство виявляє записи представників людської сім’ї минулих земних цивілізацій саме символічною мовою – знаковою мовою. А будь-який знак-символ – це спосіб викладу думок, ясних для посвячених у ці знаки. Знак – основа думки, а всякий символ – це своєрідний художній образ, узятий в алегоричній формі. Символи можна з повним правом вважати скарбницею духовної культури людства.
Багато символів цієї найдавнішої універсальної мови живуть у підсвідомості людей, у їхніх багатовікових нагромадженнях, і у снах людина, проникаючи до цього сховища, має часом справу з цією універсальною мовою символів, яка є також мовою аналогій. Жан Шевальє говорив: “Мало сказати, що ми живемо у світі символів, – світ символів живе в нас”.
Мова символізму, мова найдавнішої універсальної мови, різноманітна і багата. Снотолкователь повинен добре знати цю первісну мову людських рас, що пройшли Землею, щоб судити про те, що говорить той чи інший сон сновидцю. Адже в кожному явищі, у кожному предметі міститься якийсь символ.
Необхідно, щоб люди звертали увагу на свої сновидіння і вірили у сни, як у знаки, що даються згори. Адже сон – це часто спілкування людського духу з Вищим Світом. Це один із дієвих і доступних для всіх людей способів спілкування з Тонким Світом і зі своїм Вищим “Я”, яке від початку дано кожній людині.
Це можуть бути нові розуміння-бачення проблем, що цікавлять, відповіді на які не вдається знайти в денному житті, хоча людина і робила наполегливі спроби пошуку таких рішень. Звичайно ж, найяскравіший приклад тут – розв’язання творчих завдань уві сні, серед яких можуть бути і пізнавальні, і духовні, і наукові, і художні рішення. Широко відомими історіями в цій сфері є творчі люди, які бачили уві сні розв’язання питань, що їх цікавили: наприклад, Менделєєву – таблиця періодичних елементів, Кекуле – формула бензольного кільця, Скрябіну – Поема екстазу.
Під час облоги Тіра 332 року до нашої ери Олександру Македонському наснилося, що Геракл простягнув до нього руки зі стін міста і покликав до себе. Цей сон був витлумачений як сприятливий, оскільки Олександр розглядав себе як родича Геракла і його наступника на землі.
Наснився йому й інший сон, у якому Олександр намагався спіймати сатира, напівбога, який, як тоді вважалося, мешкав у ті часи в лісистих місцевостях Греції. Сатир знущався з Олександра, не даючи себе зловити. Але, врешті-решт, тому вдалося після переслідування й умовлянь спіймати сатира. Олександр під час тлумачення розділив грецьке слово “сатірос” на “са” і “тірос”, і повідомлення “твій Тир”, яке вийшло в результаті, спонукало Олександра рішучіше взятися за облогу і перемогти.
Чингісхан, за переказами, побачив два сни, які визначили всю подальшу історію його життя і правління. У першому йому було передбачено, що він правитиме монголами. Другий наказував розширювати володіння шляхом завоювань. Як відомо, Чингісхан так і вчинив. У результаті його імперія розрослася, і він поширив свій вплив практично до Дніпра, де, врешті-решт, і був зупинений.
Махатма Ганді використав сновидіння для того, щоб знайти розв’язання питання, яке мало першорядне значення для незалежності Індії. У той час було ухвалено так званий Акт Роулетта, виданий британським урядом, який передбачав суворе покарання за агітацію на користь незалежності Індії. Махатма Ганді багато зусиль спрямував на те, щоб відшукати спосіб ненасильницької, але дієвої протидії цьому акту. Зрештою, уві сні він побачив розв’язання проблеми, яке полягало в тому, щоб призупинити діяльність по всій Індії на 24 години. Так вийшло, що саме масові страйки 1919 року були основним поворотним пунктом у боротьбі Індії за її незалежність.
Таким чином, ми бачимо, що в історії людської культури сновидіння посідали абсолютно особливе місце, оскільки часто мали стосунок до дуже значущих рішень, які ухвалювали правителі народів і держав для визначення майбутньої долі країни. У 1893 році антрополог Герман Гілпрехт намагався розшифрувати напис на двох невеликих осколках агату, припускаючи, що колись вони були в перснях вавилонського вельможі. На осколках були клинописні знаки, що належали до касситського періоду Вавилона. Уже за північ втомлений і змучений Гілпрехт заснув і побачив уві сні вавилонського жерця, який і пояснив йому, як з’єднати уламки разом, доводячи тим самим їхню приналежність до однієї й тієї самої циліндричної печатки з текстом молитви. Прокинувшись, Гілпрехт дослухався до отриманої уві сні настанови, і йому справді вдалося отримати осмислений текст і зробити переклад. Ще один цікавий приклад. У середині XIX століття Еліас Хоу працював над створенням машини, яка могла б зшивати два шматки тканини. Він пробував одну конструкцію за іншою, але в нього нічого не виходило. Одного разу, заснувши за роботою, Хоу побачив кошмарний сон: жорстокі африканські воїни переслідували його і, врешті-решт, зловили, зв’язали та проткнули своїми списами. Незважаючи на жах, він звернув увагу на одне дивацтво, пов’язане зі списами: у наконечниках були пророблені овальні отвори. Прокинувшись, він зрозумів, що знайшов вирішення проблеми: вушко можна розмістити на кінчику швейної голки. Так з’явилися сучасні швейні машини, і промислова революція отримала потужний імпульс.
Багато композиторів зізнавалися в тому, що ідеї своїх найкращих творінь вони почерпнули зі снів. Так, Бетховен склав уві сні канон. Тартіні почув одного разу, як “диявол” грав прекрасну сонату для скрипки. Прокинувшись, композитор зробив усе можливе, щоб відновити почуте. Вагнер розповідав, що почув “Трістана та Ізольду” уві сні. Ейнштейн не раз зізнавався, що вигадав теорію відносності в такому ж сутінковому проміжному стані. Зокрема, на запитання про те, коли і де в нього вперше виникла ідея теорії відносності, він відповів, що не може пригадати більш ранніх асоціацій, ніж сон, побачений ним у юності. Уві сні він їхав на санях. Сани розганялися, рухаючись дедалі швидше і швидше, аж поки не досягли швидкості світла. І тоді зірки почали спотворюватися, перетворюючись на дивовижні візерунки дивовижних кольорів, засліплюючи його красою і міццю свого перетворення. Багато в чому, підсумував він, усю його подальшу наукову кар’єру можна розглядати як подальші роздуми над цим сновидінням. Кекуле, який здійснив відкриття бензольного кільця уві сні, також радив своїм колегам: “Джентльмени, давайте вчитися бачити сни!”.
Біблійний компендіум сновидінь є окремою цікавою темою. Зазначу в найзагальнішому вигляді, що стародавні євреї з їхнім всевидячим Б-гом вважали, що пророчі сни – це пряма розмова з Б-гом, який інспірував сновидіння, щоб зробити життя людей праведнішим і наповненішим. У Торі зустрічається чимало сюжетів про сновидіння та засновані на них події. Є сни, які Б-г адресує євреям. У них він висловлює свої настанови або попереджає про що-небудь. Є також сни, які посилаються високопоставленим язичникам: фараону, царям Навуходоносору, Самуїлу, Соломону. У Новому Завіті зустрічається дев’ять сновидінь: п’ять у Євангелії від Матвія (чотири мають відношення до народження Ісуса і один сон належить дружині Пілата) і чотири в Діяннях Апостолів (вони належать апостолові Павлові, чиє служіння відбувалося здебільшого серед греків, що звикли тлумачити сновидіння та з повагою ставилися до них).
Що стосується статусу переданого Б-гом знання, то, ймовірно, можна розрізняти видіння стану бадьорості, видіння уві сні, а також ситуації реального спілкування Г-спода зі своїми обранцями. Так, Б-г говорить євреям: “Слухайте слова Мої: якщо буває у вас пророк Г-сподній, то Я відкриваюся йому у видіннях, уві сні розмовляю з ним, але не так із рабом Моїм Моше, – він вірний у всьому дому Моєму. Устами до уст говорю я з ним, і явно, а не в ворожіннях, і образ Г-спода він бачить”. Водночас Б-г попереджає про те, що люди не повинні бути легковірними. Зокрема, через пророка Єремію повідомляється: “І сказав мені Г-сподь: пророки пророкують неправдиве ім’ям Моїм, і Я не посилав їх, і не давав їм наказу, і не говорив їм, і вони сповіщають вам видіння неправдиві, і ворожіння, і порожнє, і мрії серця свого”.
Загалом можна сказати, що раннє християнство налаштоване недоброзичливо по відношенню до практики тлумачення сновидінь, хоча і визнає, що існують істинні видіння найвищого рангу, в яких можна отримати справжні картини майбутнього. Вони даються великим святим і мученикам.
Простих людей Церква намагалася відвернути від практики тлумачення снів. Однак сама традиція християнства привертала радше до її розширення. Річ у тім, що в античний період у всіх язичницьких класифікаціях сновидінь від Гомера до Артемідора і Макробія передбачалося, що тлумаченню підлягають виключно пророчі сни. У цьому й полягав глибинний сенс розпізнавання і розмежування снів правдивих і брехливих. Християнство ж фактично розширило сферу витлумачуваних сновидінь за рахунок приписування значущості абсолютно всім снам. (Останнє випливає з уявлення про всюдисущість Божественного провидіння, представленого і чинного безпосередньо в будь-яких формах людських вчинків і дій).
Зрештою, Перший Собор, що відбувся в Анкірі 314 року, ухвалив Канон XXIII, який свідчив: “Ті ж, хто зберігає язичницькі звички і дотримується вказівок авгурів або ауспіків, ворожбителів за сновидіннями або інших віщунів, або ж приводить у дім до себе людей, щоб просити їх передбачити майбутнє за допомогою чаклунського мистецтва… вони присуджуються до сповіді та п’ятирічного покаяння”.
У сновидіннях можуть траплятися дуже важливі зустрічі. Наприклад, зустрічі з Ангелом-охоронцем, який може з’явитися в образі коханої та близької людини, або в образі незнайомця, що викликає симпатію і довіру. У таких сновидіннях, які слід вважати значущими для сновидця, даються або певні знання, або вказівки на важливі події чи ситуації в житті, або якісь попередження. У дивацтвах сновидінь людських переплітаються минуле, сьогодення і майбутнє. Треба зуміти відчути й відокремити одне від іншого. У сновидіннях усе змішано, там немає часових рамок, немає розуміння часу в тому розумінні, в якому він сприймається у світі фізичному, – розуміння плину часу в лінійному напрямку. Бо минуле, сьогодення і майбутнє на тонких планах нероздільні. Тому символи снів з’єднують видиме і невидиме, минуле, сьогодення і майбутнє. Символіка сновидінь передає сновидцю певну інформацію. При цьому є загальновідомі символи, дуже поширені, такі, що часто повторюються і практично безвідмовні.
Ще один аспект – зустрічі уві сні з померлими людьми. У пору моєї молодості сталося вбивство близького мені хлопця. Виглядало це як жахлива випадковість, але могло бути й навпаки, і було мало часу на ухвалення рішення – як вчинити з убивцею, чи повірити йому. І тієї ж ночі уві сні до мене прийшов убитий, я якось одразу зрозумів мету його візиту, він мені відповів на головне питання, і пішов. І ніколи відтоді, вже 25 років, мені жодного разу не снився.
Вважається, що якщо уві сні з’явився померлий близький родич, з яким пов’язували теплі стосунки, то до слів, дій і всього, що відбувається уві сні, варто прислухатися. Здебільшого такі сни і небіжчики, що приходять, попереджають про зміни, але це не обов’язково погані вісті. Може бути якраз навпаки – чорна смуга закінчується, і попереду тільки удачі. Чому ж саме уві сні? У звичайному стані людина занадто зайнята повсякденними справами й турботами і не надто сприйнятлива до різного роду душевних коливань. Уві сні ж усі основні розумові та життєві процеси сповільнюються, ми занурюємося в малорухливий стан, дуже схожий на смерть, і відповідно мертвим стає набагато легше виходити на контакт і передавати свої послання.
Найчастіше душі приходять у сни до своїх найближчих родичів, до яких були сильно прив’язані за життя. Найімовірніший контакт у перші кілька місяців після смерті, коли людина, що пішла, все ще залишається прив’язаною до свого тіла, житла, улюблених місць і зберігає свої особливі звички.
Святий Августин говорив про те, що внутрішнє чуття, яке проникає в суть слів і видінь, дає змогу відрізняти ману від одкровень. Але як бути простим людям, які не володіють таким внутрішнім чуттям?
Ще будучи язичником, Августин зібрав цілу добірку матеріалів про сновидіння. Зокрема, в його колекції була така розповідь: в однієї людини зажадали виплатити велику суму грошей, пред’явивши зобов’язання, підписані його покійним батьком, і заявивши, що борг залишився без погашення. Молодий чоловік дуже засмутився цією обставиною і тим, що батько не згадав про це в заповіті, однак став шукати способи повернення боргу. І ось уві сні йому з’явився батько, який пояснив, у якому місці слід шукати розписку про погашення боргу. Прокинувшись, молодий чоловік справді знайшов у цьому місці розписку і пред’явив її кредитору. У результаті питання про заборгованість було знято і йому повернули розписку батька, яка залишалася у кредитора.
Ще одну цікаву історію колись опублікував один чоловік, і ця історія відклалася в мене в пам’яті.
У нього був дід, і в цього діда кілька разів у житті починав дуже сильно боліти зуб, до того ж через цей гострий біль зривалися якісь плани, що, своєю чергою, рятувало діда то від посадки в потяг, який потрапив під бомбардування, то змусило вийти до аптеки по болезаспокійливе за кілька хвилин до землетрусу, і т. ін. І ось ця людина, Фіма, вирішила іммігрувати до США, перед від’їздом розпродаючи все, що мала. Нажите за багато років перетворилося на кілька квитків до Нью-Йорка, худу пачечку доларів і кілька валіз із ганчір’ям і каструлями. Єдине справжнє надбання, квартира, ніяк не продавалася. Покупці випаровувалися один за одним, а до від’їзду залишалися буквально дні. Фіма свято вірив, що все, що залишилося після від’їзду, точно пропаде, і занервував. Раптом маклер привів людину. Прекрасно одягнений, спокійний і впевнений у собі, він буквально випромінював надійність. Поговорили, знайшли спільних знайомих – усі гідні люди – і практично одразу ж ударили по руках. А вночі Фімі наснився дід. Обличчя діда було спотворене гримасою страждання, і він раз у раз тер щоку долонею, ніби страждаючи від нестерпного зубного болю. Зранку Фіма став терміново наводити довідки про покупця. Милий чоловік виявився досвідченим квартирним аферистом. Фіма миттєво дав задній хід, а тут і покупець знайшовся. Відтоді дід йому жодного разу не снився.
Асоціації багато значать при розшифровці та тлумаченні сновидінь. Необхідно звертати увагу не тільки на деталі сну, а й на асоціації, які виникають у свідомості людини, коли вона намагається зрозуміти глибинний сенс свого нічного бачення. Асоціація – це та дороговказна нитка, яка виведе на потаємне розуміння того чи іншого сну. Адже асоціація – це “зв’язок між окремими психічними актами (уявленнями, думками, почуттями), за якого один викликає інший”. Асоціації виникають за схожістю будь-чого чи будь-кого, а також за звучанням слів. Тому під час тлумачення сновидінь, використовуючи духовну інтуїцію та явище синтезу, слід сприймати образи сновидінь, вдаючись також до асоціацій.
Сновидіння часто є вісниками якихось майбутніх важливих подій або нещасних випадків. Такі сни називають віщими, вони вказують на здатність сновидця до ясновидіння. І не потрібно дивуватися сновидінням, які вважають пророчими.
Але чи вміємо ми належною мірою поводитися з цими посланнями? Не завжди. А після несподіваних подій, що сталися, розуміємо, що були знаки, приходили попередження, яким ми не прислухалися. Тому слід, як сказано в “Осяянні” – одній із книжок “Агні Йоги”, “обачно ставитися до так званих жахіть – значення їхнє може бути важливе”. Можливо, побачений у сновидінні кошмар якраз і є віщим сном, який попереджає сновидця про небезпеку, що загрожує.
У найдавніші часи люди вважали, що сон людині посилають боги. Вважалося, що сон і смерть – явища, близькі одне одному. “Близнюки, народжені похмурою ніччю, – страшні боги – Сої та Смерть”. В античній Греції богом сну називали Морфея, молодшого брата Смерті. Стародавні припускали, що сон настає в ту мить, коли з тіла людини вислизає “душа” в образі мишеняти або змії. У сновидіннях вбачали віщі ознаки, одкровення для долі цілого народу. У греків, наприклад, жоден військовий похід не обходився без того, щоб мовці сновидінь заздалегідь не “визначили” результат війни. Ворожки, або, вірніше, розгадувачі снів, вирішували тактичні завдання, визначали сприятливий час початку бою, вибирали його місце. Навіть такий досвідчений полководець, як Олександр Македонський, нерідко закликав до себе за порадою снотолкователей.
Сни – це підказки для сьогодення і майбутнього або уламки минулих, дуже важливих подій у долі, у житті тієї чи іншої сутності людської. Треба вміти зрозуміти саму суть сновидіння, в якій є важливе зерно знання минулого, сьогодення або майбутнього. Потрібно бути чуйним до снів своїх, до своїх нічних видінь.
