Езотеричне масонство Мемфіс-Міцраїм

Стюарти, Франція та Шотландський статут

Переклад та редактура Олександра Рибалки


Дві найстаріші ложі Франції, скоріш за все, прибули «у багажі» гвардійських полків Якова ІІ у 1689 році у Сен-Жермен-ан-Ле. Це були ложі «Досконалої рівності»  (ложа Ірландського гвардійського полку, що очолював полковник Уїльям Дорлінгтон) та ложа «Добросовісність», складена офіцерами Шотландського полку, що очолював полковник Діллан. Проте, це лише теорія- документальних підтверджень цього ату поки що знайти не вдалося.

24 жовтня 1776 року ложа «Досконалої рівності», що працювала у полку графа де Уоллш- Серрана, розташованому у Баломі, звернулася до Великого Сходу Франції з проханням про визнання їх конституції. 13 березня 1777 року Великий Схід визнав, що початкові конституції були надані ложі 26 березня 1688 року. У той час полк бився за Якова І Стюарта у Ірландії.

Конституції ложі «Досконалої рівності» були поновлені Великою Ложою Франції 9 жовтня 1772 року.

Про полк ми знаємо, що він висадивсь у французькому Бресті 9 жовтня 1689 року під командуванням полковника лорда Уїльяма Доррінгтона та стояв гарнізоном у Сен-Жермен-ан – Ле до 1698 року.

Подробиці цих подій можна знайти в книзі Луї Требюше «Шотландія та Шотландський статут» (1 том французького видання стор. 116).

Таким чином, перші французькі ложі з’явилися задовго до Конституцій Андерсена. По своїй суті вони були католицькими та стюартистськими (тобто виступали за підтримку династії Стюартів, католицьких правителів Шотландії), та не ведуть свій родовід від Великої Ложі Лондону та Вестмінстеру, що утворені у 1717 році. Нова Велика Ложа є одним з об’єднань, що створені для підтримки монархії, яка була створена після вигнання Стюартів. Одним з її основних засновників був Жан-Теофіл Дезагюльє, член Королівського Товариства та близький соратник Ісака Ньютона.

Французькі масони вже у 1728 році вирішили визнати «великим Майстром масонів Франції» герцога Філіпа Уортона (1698-1731), який у 1728-29 роках знаходився у Парижі та Ліоні, а у 1723 році займав пост Великого Майстра Великої Ложі Лондона.

Після нього , до заснування саме французьких послухництв, у Франції ще два якобити (прихильники Стюартів) займали посади Великих Майстрів. Це були Джеймс Гектор МакЛін (1703-1750), а після нього Чарльз Редкліфф, граф Дервентуотер (1693-1746). Редкліфф був обраний «Великим Магістром ордену франк-масонів у французькому королівстві» 27 грудня 1736 року.

Відмова від підтримки Францією династії Стюартів, небажання мати проблеми з Сент-Джеймським кабінетом призвели до того, що у 1740 році «генеральним та вічним Великим Майстром у французькому королівстві» був обраний француз, Луї де Пардальян де Гондрен, герцог Антинський.

А у 1743 році Великим Майстром усіх регулярних лож Франції був обраний принц крові, Луї де Клермон- Конде, граф Клермонський.

Тим не менш французьке масонство, що відрізнялось від англійського, виникло саме завдяки Англії.

Зазирнемо в історію. У 1649 році король Карл І Стюарт, що заступив свого батька, Якова І, на троні Англії та Шотландії, позбувся голови за наказом англійського парламенту. Його старший син у 1651 році був коронований у Сконі королем Шотландії, однак вже у наступному , 1652 році йому довелося тікати на континент, щоб не бути захопленим військами Олівера Кромвеля.

Після цього у Англії було скасовано монархію, та засновано республіку під назвою Англійська Співдружність. Її головою став Олівер Кромвель.

У 1660 році генерал Монк, військовий губернатор Шотландії, здійняв заколот та повернув на трон Англії та Шотландії короля Карла ІІ. (Детальніше про це можна прочитати у романах Дюма «20 років по тому» та «10 років по тому»).

Після смерті Карла ІІ у 1685 році його на троні змінив брат, Яків ІІ. Яків ІІ був католиком (у протестантській, вірніше англіканській- Англії), але не мав ані харизми, ані політичної майстерності старшого брата. Він був незвергнутий революцією, що почали англійські протестанти та шотландські  пресвітеріани, які посадили на трон його дочку, Марію Стюарт та її чоловіка Вільгельма Оранського.

Яків ІІ відправився у вигнання на континент. Людовик 14-й надав у його розпорядження замок Сен-Жермен ан-ле, де Яков ІІ розмістився на початку 1689 року разом зі своїм двором та полками Ірландської гвардії. За ним попрямували багато відданих йому шотландців а ірландців. Яков ІІ жив у Сен-Жермен-ан- Ле довгі 13 років…

Прихильників Стюартів називали «якобитами», від латинського варіанту імені Яків – «Якобус».

Тепер знову повернемось до історії- у 1670 рік, коли в англійських колоніях Нового Світу було засновано місто, що назвали Чарльз Тауном- на честь страченого англійського короля Карла І.

А 31 травня 1801 року у чарльстоунській таверні «Шепард» було створено першу Верховну Раду Суверенних Великих Інспекторів 33-го градусу.

І сьогодні у Верховну Раду інспекторів 33-го градусу будь-якої країни можуть входити лише 9 персон. Це викликано тим, що на перше засідання Верховної Ради  прийшло 9 людей.

Одна з ймовірних причин, чому у якості дати заснування Верховної  Ради було обрано 31 травня- це день сходження на престол прусського короля Фрідріха ІІ, який вважається покровителем статуту. Також існує легенда, що у 1786 році Фрідріх ІІ підписав Великі Конституції, що стали основою формування Шотландського статуту.

Статут, утворений в Чарльстоні, був прямо натхнений французькими масонами та зобов’язаний своєю появою Великій Ложі Франції.

Починаючи з 1750 року Велика Ложа Франції усе частіше очолювалася братами з шотландського ордену «Кавалерів Сходу», вищими градусами якого були «лицар Сонця» та «принц Єрусалимський».

Починаючи з 1760 року це стало викликати суперечки. У 1767 році у Великій Ложі Франції відбулася криза, а у 1773- розкол.

Перший «Великий Інспектор Нового Світу» Етьєн Морен з’явився у Бордо у березні 1763 року із декретом «встановити в усіх частинах світу досконале та піднесене масонство».  У той час  йому підпорядковувалося не 33 градуси, а ще лише 28. Його патент був підписаний особисто Луї Бурбоном, графом Клермонським.

Ще два градуси були додані у 1766 році, ще один- у 1768 році, передостанній- у 1776 році. Останній- Великий генеральний Інспектор- це, мабуть, просто перетворення у градус посади, яку мав Етьєн Морен.

Незважаючи на те, що термін «Давній та Прийнятий Шотландський статут» з’явився лише у 1804 році, Велика Ложа Франції керувалася носіями цих градусів з 1773 року.

У 1802 році Великий Схід Франції прийняв указ, згідно якого усі французькі ложі повинні були користуватись виключно Французьким статутом. Зрозуміло, що з цим не погодились ложі, що практикували  прадавні шотландські ритуали.

Утворена у 1804 році Верховна Рада Франції у 1815 році, після падіння імперії, практично припинила функціонувати. Тому у 1821 році вона була переінстальована за участю Верховної Ради Навітряних та Підвітряних островів (мається на увазі французькі колонії у Карибському морі), що утворений у 1802 році де Грассом Тіллі.

Таким чином, сучасна Верховна Рада  Франції стала другою повноправною Верховною Радою світу, єдиною правонаступницею Верховної Ради, що була утворена у Чарльстоні в 1801 році.

У Верховній Раді ми бачимо злиття між якобитами- прихильниками Стюартів, давньою Шотландією, алхімією, кабалою, християнським гнозисом та тамплієрською традицією.

Шотландські символічні ложі з 1743 року підпорядковувалися Великій Ложі Франції. Потім для керування ними утворювалися різні структури, допоки в 1894 році керування знову не повернулося до Великої Ложі Франції.

Таким чином, ми бачимо, що французьке масонство відрізняється від англійського, утвореного Дезагюльє- воно не боїться трансцендентності та не сторониться деякої «вертикальності влади».

Велика Ложа Франції та Верховна Рада Франції є цілковито незалежними та суверенними. Кожна має свою сферу компетенції, але повинні діяти разом для правильної гармонії обряду.

Сьогодні у Великій Ложі Франції нараховується 33 000 учасників (це друге за розміром масонське послухництво Франції після Великого Сходу), у Верховній Раді Франції- 9000 учасників. Це найбільший орган Шотландського статуту на континенті.