Автор(ы): Меморіальний музей Холокосту у США (Вашингтон, округ Колумбія).
Посилання: Freemasonry under the Nazi regime
Переклад з англійської: Ст. Лора Т.
Коли нацисти прийшли до влади, політика по відношенню ддо масонів була двозначною. Зусилля по знищенню масонів не отримали першорядного значення. Ті ложі, що виступали за терпимість та рівність та мали міжнародні зв’язки або зв’язки через своїх лідерів із соціал-демократами або ліберальними демократами, зазнавали переслідувань та часто примушувалися до “добровільного” розпуску. Декілька консервативних лож, що були готові пристосуватись до режиму, мали змогу продовжувати існування у тій чи іншій формі лише трохи довше. Тим не менш, режим мав намір усувати тих, хто не став відмовлятися від своїх масонських зв’язків.
На початку 1934 року очільник судової системи нацистської партії постановив, що масони, які не залишили свої ложі до 30 січня 1933 року, не можуть вступати до Нацистської партії. У тому ж місяці міністр внутрішніх справ Прусії Герман Герінг видав декрет, що закликав ложі “добровільно” саморозпуститися, але потребував,щоб такі добровільні дії надавалися йому на схвалення. Окрім того, ложі та їх відділення у різних містах Німеччини наражалися на насильницькі дії з боку місцевих підрозділів SS та SA, хоча цей терор, судячи з усього, не керувався з центру.
Наростаючий тиск у державному та професійному секторах змушував людей обирать між тим, щоб залишитися у своїх ложах, або обмеженням кар’єрних можливостей. Багато хто з колишніх членів лож, що займали посади на державній службі, були змушені піти у відставку або зазнали переслідувань.
У травні 1934 року Міністерство оборони заборонило членство у ложах усьому особистому складу — солдатам та вільнонайманим службовцям. Влітку 1934 року, після того, як Генріх Гімлєр та Рейнхард Гейдріх здійснили захоплення та централізацію гестапо, німецька поліція примусово зачинила багато масонських лож та штаб — квартири масонських відділень та конфіскувала їх майно, у тому числі бібліотеки та архіви.
28 жовтня 1934 року Рейхсміністр внутрішніх справ Вільгельм Фрік видав розпорядження, що визначало ложі як “ворожі для держави”, та такі, чиє майно мало бути конфісковане.
Антимасонський плакат
Євгенічеський плакат під назвою “Зв’язки між євреями та масонами”. Текст зверху : “Світова політика/Світова революція”. Текст знизу : “Масонство — це міжнародна організація, що виникла завдяки єврейству, та має на меті встановити єврейське панування через всесвітню революцію.” Мапа, прикрашена масонськими символами (Храм, Кутник та Запон) показує, де відбувалися революції у Європі, починаючи з Французької революції 1789 року та закінчуюючи Німецькою революцією 1919 року. Плакат №64 із серії “Теорія спадковості та расової гігієни”(«Erblehre und Rassenkunde»), Штутгарт, Німеччина, пр.1935 р.
Меморіальний Музей Холокосту у США, надано Хансом Паулі
Нацистська пропаганда продовжувала пов’язувати євреїв та масонів; в’їдливе видання Юлійса Штрайхера “Штурмовик” («Der Stuermer») неодноразово друкувало карикатури та статті, у яких намагалось відобразити “жидомасонський” заколот.
Масонство також стало особливою нав’язливою ідеєю начальника Головного управління імперської безпеки та SD Рейнхарда Гейдріха , який вважав масонів , разом із євреями та політичним духовенством “найнепримиренними ворогами німецької раси”.
У 1935 році Гейдріх доводив необхідність не тільки усунення наявних проявів цих “ворогів”, але й викорененням у кожному німці “ опосередкованого впливу єврейського духу”, – “єврейського, ліберального та масонського заразного осаду, що залишається у підсвідомості багатьох, перш за все із академічного та інтелектуального світу.”
Гейдріх створив спеціальній відділ Служби безпеки SS (Sicherheitsdienst; SD) — відділ II/111 — спеціально для боротьби з масонством.
SD була особливо зацікавлена в цьому, оскільки її члени вважали, що масонство має реальну політичну владу, формує суспільну думку за допомогою контролю над пресою і , таким чином, може спровокувати війну, підривну діяльність та революцію.
Пізніше відділ VII B1 Головного управління імперської безпеки (Reichssicherheitshauptamt; RHSA), що було утворено у 1939 році об’єднання SD та Гестапо, до складу якого увійшов відділ, присвячений розслідуванню масонства.
Коли у 1937-1938 роках нацистська Німеччина готувалася до війни, режим послабив тиск на рядових членів лож, що розпустилися. Гітлер амністував рядових членів, які відмовилися від своєї вірності у квітні 1938 року , та у державному секторі були вжиті зусилля, аби рішення про подовження найму колишніх членів ложі приймалося у кожному конкретному випадку окремо.
Багато хто з держслужбовців, що були змушені піти у відставку у зв’язку із своїм масонським минулим, повернулися на службу після початку війни, та заборона колишнім масонам служити у Вермахті (німецькі збройні сили), навіть у офіцерському званні, була пом’якшена.
Нацистська партія продовжувала забороняти колишнім масонам членство, хоча після 1938 року були зроблені винятки як у партії, так навіть у SS.
Під час завоювання Європи німці примусово розпускали масонські організації та конфісковували їхні активи та документи усюди, де встановлювали окупаційний режим. Після того, як ложа була закрита, її обшукували з метою отримання списку членів, важливих бібліотечних та архівних документів, предметів, меблів та інших культурних артефактів.
Вилучені предмети відправлялись у відповідне агентство у Німеччину, – в першу чергу до SD, а потім у RHSA.
Рекламний щит антимасонської виставки у Брюсселі, Бельгія.
Білборд, що рекламує антимасонську виставку, що організована антимасонською бельгійською лігою «L’Epuration» у будівлі масонської Верховної Ради. Брюссель, Бельгія, 1941 рік.
Архіви Гуверовського інституту
У рамках своєї пропагандистської кампанії проти масонства нацисти та інші місцеві праві організації влаштовували антимасонські виставки по усій окупованій Європі.
В окупованому німцями Парижі антимасонська виставка пройшла у жовтні 1940 року, а в окупованому Брюсселі — у лютому 1941 року.
На таких виставках демонструвалися масонські ритуальні та культурні артефакти, що було вкрадено із лож; такі виставки були націлені на висміювання масонів та прояв до них ненависті, а також на посилення побоювань щодо жидомасонського заговору..
Німецька пропаганда військового часу, особливо в армії, стверджувала, що євреї та масони спровокували Другу Світову війну та несуть відповідальність за політику президента США Франкліна Д. Рузвельта, який був ідентифікований як масон.
Деякі партнери Німеччини по Осі прийняли поліцейські та дискримінаційні заходи щодо масонів. У серпні 1940 року режим Віші у Франції видав наказ, що оголошував масонів ворогами держави та дозволяв поліцейський нагляд за ними.
Французька влада військового часу навіть утворила картотеку, у якій були вказані усі члени Великого Сходу Франції, провідної французької масонської організації.
Картотека пережила війну та пізніше була мікрофільмована для фондів Меморіального музею Холокосту у США.
У 1942 році декретом Гітлера Альфред Розенберг був уповноважений вести “інтелектуальну війну” проти євреїв та масонів. З цією метою Гітлер дозволив розенбергіському “Оперативному штабу рейхсляйтера Розенберга” (Einsatzstab Reichsleiter Rosenberg; ERR) захопити та описати масонські архіви та бібліотеки, щоб якнайкраще озброїтися задля ведення “методичної інтелектуальної боротьби”, яка була “необхідна для перемоги у війні”.
Членам ERR була гарантована підтримка Верховного командування збройних сил Німеччини (Oberkommando der Wehrmacht; OKW) у виконанні їх місії.
Після закінчення Другої Світової війни великі зібрання масонських архівів та бібліотечних колекцій, що були захоплені німецькою владою, були, у свою чергу, захоплені союзними та радянськими військами.
Наприклад, значний масонський архів було знайдено у Сілєзії, на сході Німеччини, радянськими військами в останні дні Другої Світової війни.
Радянська влада відправила папери у Москву, де вони зберігалися у секретних архівах. Інші матеріали, пов’язані із масонством, були знайдені у Польщі. Деякі з цих матеріалів були мікрофільмовані та зберігаються в архіві Меморіального музею Холокосту в США.
Після закінчення холодної війни багато колекцій, пов’язаних з масонством, було повернено до країн їх походження, у той же час як деякі досі зберігаються в іноземних сховищах.
Оскільки багато з заарештованих масонів були євреями та\або членами політичної опозиції, невідомо, скільки людей потрапило до нацистських концентраційних таборів та\або розстріляно лише тому, що вони були масонами. Деякі колишні члени лож самі по собі приймали участь у гуртках німецького спротиву або були пов’язані із ним. Деяких було арештовано та страчено під час Другої Світової війни.
