«В усіх стародавніх містеріях, як і в церемоніях ініціації, суттю їх є еволюції небесних тіл та їх запліднююча дія на Землі. Церемоніал також має на увазі різноманітні очищення душі під час її проходження крізь планетарні сфери, де вона отримує більш чисті тіла, наближуючись до джерела світла.
Ієрофанти, що проводять посвячення, допомагають душі адепта отримати якості, що відповідають кожній планеті, шляхом проходження крізь планетарні сфери; поступово душа, після смерті адепта, переходить у категорію божественного світла»
Це писала Анні Безант у своїй книзі «Езотеричне християнство». Вона також стверджувала, що усі великі вчителі пройшли через посвячення у таємниці, та багато хто з них були Ієрофантами.
Серж Кайє стверджує: « Питання про світову Велику Ієрофанію завжди хвилювало Єгипетське масонство з часів смерті першого Великого Ієрофанта- Жака Етьєна Марконі де Негре у 1868 році.»
Титул Ієрофанта з’явився у масонських орденах давно- починаючи з самих прекрасних днів Регентства (1717-1723), коли у Франції діяла парамасонська організація, утворена паном де Шомоном, під назвою «Орден кавалерів та німф троянди». На зборах головували два офіцери різної статі, один з яких носив титул Ієрофанта, а інший – Верховної Жриці. Однак подивимось історію Ієрофанії у Єгипетському масонстві.
Устав Міцраїм очолювався обраним Великим Президентом. Спочатку цю посаду обіймав Ле Шанже, а після нього вона переходила у спадщину трьом братам Бедаррідам, допоки не помер останній з них.
Інакше були справи у статуті Мемфісу.
21 січня 1816 року Великим Ієрофантом ордену був обраний Габріель Марконі.
7 липня 1838 року цю посаду отримує як спадщину Жан Етьєн Марконі де Негре (де Негре прізвище його матері. Марконі додавав його до свого, щоб хизуватися дворянською приставкою «де»).
У 1842 році Марконі видає книгу «Святилище Мемфісу, або Гермес. Повний розвиток масонських таємниць.» У книзі мова йде про те, Великий Ієрофант регулює роботу п’яти Верховних Консулів. На той час статут містить 92 градуси.
У 1856 році Марконі відправляється у США, де 9 листопада, у Нью-Йорку, призначає Суверенного Генерального Консула 94 –го градусу.
У тому ж році у Александрії засновано Верховну Раду на чолі з братом Жосефом де Бюрежаром (Joseph de Beauregard) у якості Великого Майстра.
У липні 1862 року Марконі призначає американського військового моряка Гарі Сеймура Національним Ієрофантом США. Утворено Суверенне Святилище Сполучених Штатів Америки для статуту Мемфіс.
Після смерті Жана Етьєна Марконі де Негре у 1868 році керівництво Ордену повністю переходить до Верховної Ради, що розташована у Єгипті. Обов’язки Великого Ієрофанта (не вступаючи у неї) виконує Великий Майстер Жозеф де Бюрежар, який у 1874 році передав ці повноваження брату Сальваторе Золя.
Таким чином, роль Великого Ієрофанта виконував брат Сальваторе Золя, італійський масон. У 1976 році він призначив Джузеппе Гарібальді почесним Великим Майстром пожиттєво.
У вересні 1881 року, після тривалих перемовин, у яких приймали участь Національні та Суверенні Святилища Мемфісу та Міцраїму з Франції, Великобританії, США та Румунії, був утворений З’єднаний Статут Мемфісу та Міцраїму. Його Великим Ієрофантом став Джузеппе Гарібальді, отримавши 97-й градус.
На фото : Джузеппе Гарібальді
У червні 1882 року Джузеппе Гарібальді помер.
Святилище у Єгипті призначає його наступником Сальваторе Золя, як прямого наступника Жозефа де Бюржерара. У той самий час в Італії Великим Ієрофантом було обрано Джанбатісто Пессіна, одного з організаторів об’єднання статутів.
У 1883 році Сальваторе Золя відмовився від подальшого виконання своїх масонських обов’язків та призначив своїм наступником Франческа делла Одді.
Лише 30 березня 1900 року Великий Майстер єгипетського Національного Святилища Фердинанд Франсуа делла Одді був признаний Великим Ієрофантом Суверенними Святилищами США, Англії, Ірландії, Румунії, Італії, Іспанії та Єгипту.
У травні 1902 року Одді пішов у відставку зі свого посту внаслідок похилого віку. Новим Великим Ієрофантом став Джон Яркер, один з розробників З’єднаного Статуту Мемфіс- Міцраїм. Проте це не було схвалено Національним святилищем Єгипту, та у 1903 році Одді передав свій титул Великого Ієрофанта Ідрісу Бею Рагібу.
На фото: Ідріс Бей Рагіб (Раджиб)
Ідріс Бей Рагіб був сином єгипетського прем’єр –міністра Ісмаїла Паші Рагіба. А також суддею та членом парламенту, та засновником партії «Молодий Єгипет». До 1930 року він виконував свої обов’язки по Єгипту та Близькому Сходу, без будь-якого контакту з іншими національними святилищами статуту Мемфіс-Міцраїм.
У Європі та Америці Суверенне Святилище очолював Джон Яркер, який склав загальний план робіт Ордену. Книги Джона Яркера і понині служать дороговказом у роботах езотеричного масонства.
Після смерті Яркера, 20 березня 1913 року, Орден знову розколовся. Частина масонів признала Великим Ієрофантом Теодора Ройса, Національного Ієрофанта Німеччини, частина- Жерара Енкосса (Папюса), Національного Ієрофанта Франції.
У серпні 1914 року почалася Перша світова війна, й, природньо, вже не могло бути мови про взаємне признання братів з Франції та Німеччини.
Тим часом Папюс призначив Національним Ієрофантом Іспанії Люсьєн-Франсуа Жан-Мейна. А у 1916 році помер від туберкульозу.
У 1923 році помирає Теодор Ройс, не залишивши наступника. Орден на деякий час залишився без спільного керівництва. Нарешті, 21 січня 1929 року, у Ліоні, відбувся конвент Ордену, де був проголошений Великим Майстром Жан Бріко. Однак Бріко не приймав ані титул, ані градус Великого Ієрофанта.
У 1933 році Суверенним Ієрофантом США був призначений брат Флетчер, із присвоєнням йому 99-го градусу. До цього часу найвищим градусом вважався 97-й, та їм мала змогу володіти лише одна людина- Великий Ієрофант.
У 1933-му році національний конвент статуту Мемфіс- Міцраїм обрав Великим Ієрофантом брата з Аргентини, Геріно Тройло, із присвоєнням йому 98 градусу.
На фото: Геріно Тройло.
У Брюсселі в 1934 році відбувся Всесвітній конвент, на якому було вирішено встановити структуру Статуту у 100 градусів. 100-й градус повинен був належати Великому Архітекторові Світу, Великому Генеральному Ієрофанту, який повинен був стати духовним керівником Ордену. 99-й градус резервувався для Великих Невідомих, а діючий Великий Ієрофант отримував 98-й градус.
Тройло відкинув ідею «Великих Невідомих», мотивуючи це тим, що у 20-му сторіччі неможливо щось довго зберігати у таємниці, та імена «Великих Невідомих» швидко стануть відомі усім. Таким чином 100-й градус, що став у результаті редукції 99-м, отримав французький езотерик Артур Ромбо, а Великий Ієрофант Тройло- 98-й градус.
Через рік Ромбо, який вирізнявся складним характером, повернув Орденові диплом та відмовився від свого 99-го градуса.
У лютому 1934 року Жорж Лагрез заявив, що отримав від Яркера «Велику Ієрофанію».
На фото : Жорж Боже де Лагрез.
У цьому місці слід зробити відступ, щоб пояснити позицію Великого Ієрофанта та вираз, що криється за словом «Ієрофанія».
Ложі оперативних каменярів існували завжди, ще з часів Стародавнього Єгипту- хоча б тому, що одному неможливо було побудувати навіть невеликий дім, не кажучи вже про більш значущі споруди.
Покровителем будівельників, як і усіх інших ремісників, був бог Птах, який згідно міфології давніх єгиптян, утворив весь матеріальний світ. «Великим Ієрофантом» (слово «ієрофант»- грецького походження) називали верховного жреця Птаха, який представляв перед божеством усі гільдії ремісників.
Під виразом «ієрофанія» мається на увазі інструкції заглиблення у медитації, які повинен робити Великий Ієрофант для підтримання егрегора (або, як пишуть у лінії Бертьє, «голема») Ордену.
Подібні тексти отримував Люсьєн-Франсуа Жен-Мейн від Папюса. Судячи з усього, їх першоджерелом слугували ритуали «Арканум Арканорум», які у свою чергу були запозичені італійськими академіями натурофілософів у християнських каббалістів, таких як Піка де Мірандолла та Райхлін. Вони ж виявили ці ритуали у книгах по практичній Каббалі.
У березні 1936 року конвентом святилищ статуту Великим Ієрофантом був призначений Констан Шевійон, однак це призначення не було прийняте Східним конвентом святилищ статуту. Вочевидь, маються на увазі єгипетські та близькосхідні масонські ложі.
Тим часом було вирішено, що максимальна кількість ступенів у статуті Мемфіс-Міцраїм буде складати 99, причому цей градус буде зарезервовано для «Великого Невидимого Ієрофанта». Великий Ієрофант світу повинен мати 96 -1 градус; також окремо слід призначати Великого Ієрофанта для змішаних (чоловічих та жіночих) лож.
Після того, як Францію у 1940-му році було окуповано нацистською Німеччиною, 13 серпня 1940 року було підписано наказ про розпуск усіх таємних товариств. Вже 19 серпня маршал Пєтен спеціальним указом розпустив Великий схід Франції та Велику Ложу Франції. Статут Мемфіс- Міцраїм був розпущений пізніше- указом від 27 лютого 1941 року. Орден занурився у сон (хоча Робер Амбелен стверджує, що інколи таємні роботи уже ж таки проводилися на квартирах у членів братерства).
У 1944-му році Констан Шевійон був розстріляний, як припускають, колабораціоністською вішистською міліцією. 25 березня 1944 року його увезли від знайомих люди, що представилися як «поліція». Перелякані друзі навіть не спитали у них документи. Ввечері того ж дня тіло Шевійона з численними вогнепальними пораненнями було знайдено у передмісті Ліону. Офіційна поліція відсторонилася від цього злочину, сказавши, що офіційного ордеру на арешт ( а тим більш присуду) виписано не було.
Ще один брат, що претендував на пост Великого Ієрофанта, Рауль Фруктус, був заарештований німцями та відправлений у концтабір Берген-Бельзен, де 26 лютого 1945 року помер від тифу. З лютого 1945 року умовним утримувачем посади Великого Ієрофанта у Франції вважався Анрі- Шарль Дюпон.
У 1956 році на конвенті у Брюсселі Великим Ієрофантом було обрано Жана-Анрі Прост- Бірабена.
На фото: Жан- Анрі Прост- Бірабен
Не усі це визнали, та 4 жовтня 1958 року конвент у Льєжу обрав Великим Ієрофантом Марселя Клода.
На фото : Марсель Клод
У 1990 році Робер Амбеллен писав Жерару Клоппелю:
«Що стосується титулу Великого Ієрофанта Світу, то я першим звернув вашу увагу на плеонастичний (надмірний) характер цього виразу. Великий Ієрофант може бути лише глобальним, та ви їм станете повністю, коли я передам вам два інших аркани ( тому що усього їх у дійсності існує три), окрім того, який я довірив вам під час інавгурації, а саме Єгипетського Оракула.
Я вибачаюсь за те, що зберіг його у таємниці від вас у свій час. Єгипетський Оракул згадується у листі Лагрезе від 1945 року, та я його передам у ваше розпорядження. Його походження- Розенкрейцерський Орден Сходу( вони були пов’язані з Лагрезе у Каїрі до Першої світової війни). Це божественна психічна робота (церемонія) без використання будь-яких аксесуарів».
6 лютого 1998 року Жерар Клоппель написав у листі Шейхні Сіллі, якого бажав призначити своїм наступником:
« Я радий звернутися з цим листом перед вашим призначенням на пост Заступника Великого Магістра Світу. Регуляризація відповідних ступенів буде виконана 14 березня у Ліоні».
Клоппель віддавав ці розпорядження на випадок своєї раптової смерті-однак прожив ще 10 років.
«Якщо я щезну, то Кетрін передасть вам конверт, у якому знаходиться Велика Ієрофанія статуту, що виходить від наших славетних попередників Жоржа Боже де Лагреза та Робера Амбеллена. Їх може передати вам Мішель Кіффер, але все ж я сподіваюсь, що 14-го березня ще буду живий..»
5 травня 1998 року брат Шейхна Сілла був призначений Всесвітнім Великим Майстром прадавнього та споконвічного статуту Мемфіс – Міцраїм (99 градус у лінії Амбеллена). У той же день Жерар Клоппель оголосив про припинення своєї масонської діяльності. Про це йшла мова у листі Жерара Клоппеля, однак уся церемонія відбулася лише 20-го травня у домі Клоппеля у Кустелеті.
Шейхна Сілла- громадянин Берега Слонової Кості (Кот д’Івуар), що має разом з дівуарським ще й французьке громадянство. Чим він прославився на грунті масонства, за яких причин Клоппель вирішив передати йому керівництво статутом- встановити не вдалося. Це рішення викликало непорозуміння у багатьох членів ордену.
За станом на 2018-й рік брат Сілла знаходився у Абіджані (Кот д’Івуар), та повністю відійшов від масонства, займаючись виключно вивченням суфізму.
Вже 5-го травня 1999-го року Жерар Клоппель у листі до одного з братів із тривогою пише, що «робота масонства заморожена, та у зв’язку з даними мною обіцянками я вимушений відновити роботу у межах статуту».
2 березня 2000-го року Клоппель написав листа про те, що вимушений повернути собі пост Великого Магістра у зв’язку з відсутністю робіт збоку брата Шейхна Сілла. Було вирішено, що Орден буде очолювати тріумвірат братів, кожний з яких отримає один з елементів Великої Ієрофанії.
У 2005-му році, 30 го вересня Шейхна Сілла оголосив про призначення бельгійського брата Віллі Ремейкера «заступником Великого Магістра». Однак, це призначення не мало ніякого сенсу, оскільки сам Сілла був позбавлений звання Великого Магістра ще у 2000-му році.
12 травня 2006 року Віллі Ремейкер оголосив себе Великим Ієрофантом статуту. Це не було визнано ніким, крім декількох лож у Бельгії та на Мадагаскарі- оскільки на той момент ще був живий Жерар Клоппель.
Одним з найважливіших персонажів історії статуту, який вперше привселюдно оголосив про Ієрофанію, був Жорж Боже де Лагрез. Він народився у Діжоні у 1882 році. У 1904 році вступив до Великого Сходу Франції. Також був членом ложі «Хуманідад», якою керували Папюс та Тедер.
У 1927 році Жан Бріко дав йому 94-й градус
, а у 1934-му він був призначений заступником Великого Ієрофанта та Великого Магістра світу, у 97-му градусі.
Як ми вже казали, у часи нацистської окупації масонські ложі не працювали. Однак Робер Амбеллен стверджує, що у нього у квартирі збиралася ложа «Александрія Єгипетська», яку відвідував Жорж Лагрез, та там він передав Амбеллену вищі ступені. Природно, ніяких протоколів робіт цієї ложі не велося- якби їх знайшли нацисти- це б означало неминучий смертний вирок.
У 1944-му році , після раптового вбивства Шевійона, Лагрез автоматично став Великим Ієрофантом статуту. Згідно ствердженню Амбеллена, Лагрез призначив його заступником Великого Ієрофанта.
27 квітня 1946 року Жорж Лагрез помер у містечку Анже, та титул повинен був по спадщині перейти до Роберта Амбеллена. Однак багато хто не признав цей поворот подій.
Лише 13 серпня 1946-го року Шарль- Анрі Дюпон у присутності Філіпа Енкосса призначив Роберта Амбеллена представником статуту у Ліонському святилищі, а також наступником статуту Мемфіс- Міцраїм у Франції. Це відбулось у будинку Дюпона у Кутанесі (Нижня Нормандія).
На фото : Шарль – Анрі Дюпон
На протязі 30 років , з 1960року, Робер Амбеллен виконував роль Великого Ієрофанта статуту Мемфіс- Міцраїм.
Однак, у той же час на Гаїті діяв ще один Великий Ієрофант- Люсьєн- Франсуа Жан-Мейн, що вів свою лінію спадковості безпосередньо від Папюса.
Він повернувся на Гаїті з Франції за одними даними, у 1914 році (одразу після початку Першої світової війни), за іншими – у 20-х роках минулого століття. Мешкав Люсьєн-Франсуа на Гаїті у місті Леоган (Leogane). Варто знати, що Жан-Мейн- не справжнє прізвище, а псевдонім. Справжнє прізвище Жан-Мейна- Жефрар, та він є нащадком одного з президентів Гаїті Фабра Жефрара (Fabre Gefrard). Це пояснює той факт, звідки у простого гаїтянина кошти на освіту у Парижі та мандрівки по Європі.
На Гаїті у Люсьєна-Франсуа народився син Гектор-Франсуа, якому він передав традицію разом з усіма лініями спадковості- Гностичною церквою Мемфіс-Міцраїм, «Орденом Чорної Змії» та Стародавнім Орденом Тамплієрів Східного Обряду (ОТОА).
У 1948 році Люсьєн-Франсуа передав своєму синові Гектору-Франсуа Велику Ієрофанію разом з записаною традицією та правом на керування статутом.
На межі 1959 та 1960 років Люсьєн-Франсуа помер.
У 1964 році на Гаїті приїхав Майкл Бертьє у пошуках давніх екзотичних традицій. Там він познайомився з Гектором –Франсуа, та отримав від нього посвячення.
Щоб закінчити історію про статут Мемфіс- Міцраїм на Гаїті, розкажемо, що роботи там проводилися до серпня 1983 року, коли Гектор-Франсуа помер. Ніяких протоколів роботи лож не велося, тому що за часів диктатора Дювальє («Папи Дюка») це було смертельно небезпечно.
У 1975 році Гектор- Франсуа передав Майклу Бертьє звання «Великого Ієрофанта-Хранителя» статуту.
На фото : Майкл (Мішель) Бертьє у регаліях Ордену.
Тим часом в Італію у 1973 році приїхав Франческо Брунеллі, призначений Робертом Амбелленом Національним Ієрофантом Італії. Брунеллі, видатний італійський езотерик, оселивсь у Трієсті, де у той же час мешкав молодий езотерик Джанфранко Періллі. Приблизно у 1980-му році Періллі, пізніше відомий під псевдонимом Френк Ріпель, отримує посвячення від Брунеллі. У тому ж році, через кілька місяців, Брунеллі відвідує Рим, та посвячує у статут Мемфіс-Міцраїм молодого масона Джанкарло Сері. Згідно ствердженням Сері, у 1982-му році Брунеллі призначив його своїм засупником.
В обох випадках ніяких документів про посвячення не зберіглось, та ми знаємо про них лише зі слів Періллі та Сері. Однак у Періллі (Ріпеля) збереглися тексти так званих «Єгипетських робіт», які він передавав власникам 97 градусу (Заступник Великого Ієрофанта по роботі з мовною групою).
У 1999-му році Періллі (вже відомий до того часу окультний письменник під псевдонімом Френк Ріпель) вирішив почати роботу власного ордену під назвою «Масонський Єгипетський Прадавній та Споконвічний статут Мемфіс- Міцраїму». У короткий час йому вдалося відкрити Національні Святилища у Російській Федерації та в Ізраїлі.
На фото : Френк Ріпель
У 2010 році група масонів запропонувала Френку Ріпелю прийняти 100-й градус (існує версія, що у 1947-му році сотий градус був актуалізований спадкоємцем Кроулі Вільямом Кроу, однак достовірних документів про це не зберіглося.) Періллі погодився, та впродовж 5 років здійснював активне керівництво статутом. Однак у 2015-му році у зв’язку з погіршенням стану здоров”я Джанфранко Періллі переїхав у Домініканську Республіку, та майже повністю відійшов від справ.
Джанкарло Сері відкрив роботи ордену Давнього та Прийнятого Статуту Мемфіс- Міцраїм у 1985-му році при Великому Сході Італії. Великий Схід Італії входить у систему англосаксонського масонства, однак не признаний Об’єднаною Великою Ложою Англії. При цьому, Великому Сходу Італії вдалося інсталювати ложі статуту в двох Великих ложах, що признані ОВЛА- у Росії та в Румунії.
При цьому того, що зветься «Великою Ієрофанією», сам Сері ніколи не отримував, тому що спадкує не Роберту Амбеллену, а Франческо Брунеллі.
У 1994-му році Майкл Бертьє , Великий Ієрофант- Хранитель статуту, виділяє з ордену Давній та Прийнятий Статут Мемфіс-Міцраїму для Європи та франкомовних країн, роботи якого очолює відомий французький письменник- окультист Джоель Дуез. Дуез відкриває багато лож та Національних святилищ у Європі. У 2013-му році, у зв’язку з похилим віком, він передає Велику Ієрофанію Національному Ієрофанту Святилища держави Ізраїль Олександру Рибалці.
Урочиста церемонія відбулась вночі у лісі Бейт-Шемеш під Єрусалимом, на могилі біблейського силача Самсона.
На фото: передача Великої Ієрофанії Джоелем Дуезом Олександру Рибалці в Ізраїлі на могилі Самсона. Травень 2013 року.
У 1998 році Жерар Клоппель відчув погіршення здоров’я та передав повноваження, включаючи частину Великої Ієрофанії, вихідцеві з Кот д’Івуару (Берегу Слонової Кістки) Шейхні Сіллі. Приблизно через рік Клоппель звернув увагу на те, що Сілла ніякої масонської роботи не проводить, та у 2000-му році відкликав указ про передачу посади Великого Ієрофанта.
У 2005-му році, через 5 років після усунення з посади, Сілла видав указ про призначення бельгійського масона Віллі Ремейкера заступником Великого Магістра Світу. При цьому варто врахувати, що сам Сілла ніякої посади вже не обіймав.
12 травня 2006 року Віллі Ремейкер оголосив себе Великим Ієрофантом статуту. При цьому варто сказати, що посаду на той момент займав Жерар Клоппель.
Декілька слів про Жерара Клоппеля.
Клоппель народився 5 березня 1940 року у містечку Пюто (департамент О-де-Сен). За освітою- доктор психології, психотерапевт.
13 березня 1963 –го року Клоппель вступив до масонської ложі «Папюс» №719 на сході Парижу. Ложа відносилася до Великої Ложі Франції. Пізніше він перейшов у ложу «Гермес», що працює за статутом Мемфіс-Міцраїм.
У 1976 –му році він отримав 33-й градус Шотландського статуту.
29 жовтня 1984 року Роберт Амбеллен оголосив про передачу йому лінії спадковості, та , 31 грудня 1984 року була передана Велика Ієрофанія.
5 жовтня 2008-го року Жерар Клоппель помирає у Шатуренарі (Прованс).
На фото : Жерар Клоппель з братами. Крайній зліва- Анрі Марті, колишній Великий копта Всесвітньої Асоціації Єгипетських Послухництв. Біля нього (другий зліва- його брат, Великий Магістр Регулярної французької ложі єгипетських статутів).
Оскільки смерть Клоппеля була зовсім неочікуваною, про спадкування посади Великого Ієрофанта оголосили одразу декілька людей- Жозеф Кастеллі, його найближчий друг (Кастеллі організовував поховання Клоппеля), Мішель де Соланж, французький адвокат, що керував однією з лож, та Жерар Харель, також майстер однієї з лож.
Згідно стверджень де Соланжа, Клоппель передав йому посаду Великого Ієрофанта ще у 2007 році, за рік о смерті. Кастеллі також називає себе наступником Клоппеля. Харель, що очолював один з орденів статуту, тісно співпрацював з Клоппелем, та в останні декілька років відійшов від справ за станом здоров’я.
У липні 2019 року Майкл Бертьє відправив особистого представника Марка де Жардена в Ізраїль для передачі ордену Давнього та Споконвічного статуту Мемфіс-Міцраїм для Європи та франкомовних країн права на керування статутом. Марк де Жарден передав Великому Ієрофанту Ордену APRMM-Europe and FLC Олександру Рибалці Велику Ієрофанію, що містить у собі письмові та усні інструкції по керівництву Орденом.
На фото: передача патенту на керування статутом Мемфіс-Міцраїм (лінія Бертьє) Олексанру Рибалці.
