Ритуали та звичаї масонів завжди мали схожість з обрядами та звичаями давніх єгиптян. Х філософи, на бажаючи відкривати простим смертним свої таємниці політики та філософії, ховали їх під особливими ієрогліфічними фігурами, знаками та символами, які розкривалися лише посвяченим.

Ми чуємо таємні слова навіть на початкових ступенях нашого ремесла. Однак, чи багато з нас йдуть далі та усвідомлюють, що ми практикуємо наші містерії на фундаменті, що закладений тисячоліття тому?

Що це були за ритуали, що це були за звичаї? Звідки прийшли ці філософи  або маги? Чи походять вони від того що ми розпливчасто називаємо «школою містерій Стародавнього Єгипту»?

« Як чудове Сонце сходить на Сході, щоб відкрити та освітити день, так і Високоповажний Майстер стоїть на Сході…»

Чи могли наші особливі філософські принципи походити від Ехнатону, єретичного Короля -Сонця, який намагався відірватися від пригноблюючих обрядів священства Амона, темного божества, та замінити поклонінням сонячному диску, як уявленню єдиного Живого Бога, та стати, таким чином, першим монотеїстом у зареєстрованій історії?

Щоб зрозуміти це споконвічне мислення,  ми повинні відкинути наш сучасний образ мислення.

Ми повинні забути, що наше життя строго керується годинниками, що ми подорожуємо у автівках по асфальтованим шляхам, що наші босі г=ноги більше не торкаються голої землі…Повернемось у епоху, коли наша діяльністю керували пори року, схід та захід сонця, коли ми мали можливість вночі лежати на спині та годинами дивитись на зірки.

Як прадавні єгиптяни, ми  побачимо тваринні форми сузірь. Ми побачимо, як сонце народжене на Сході, прогресує до повної величі своєї сили та помирає на заході, щоб відродитись на наступний день.

З часом ми спостерігаємо, як насіння проростає, стає дорослою рослиною. Ми бачимо, як розкривається квітка; ми бачимо, як вона помирає. Ми бачимо, як насіння знову проростає, утворюючи нову рослину. Воно переродилося, воскресло, та знову перетворилося у свій власний вид. Ми бачимо, що життя- це цикл нескінченних циклів. Якщо рослинне життя в змозі відродитись,, то чому б нам не відродитись на цій землі, можливо , у духовному світі?

Прийшло перше відчуття завершеності. Деякі з наших братів із старанним складом розуму, зібрали та записали ці думки- спочатку на каменю, потім на папірусі; зібрали їх у першій бібліотеці. Хранителі цих спостережень вивчили та зв’язали ці думки. З’явились перші філософи, маги та мудреці.

Однак яке наше становище у матеріальному плані на цьому етапі? Ми нічим не відрізняємось від чоловіків та жінок, яким судилося йти за нами.

Ми володіємо тими ж основними інстинктами надії, остраху, радості, жаги життя на цьому фізичному плані. Фізична смерть ля н нас не є проблемою. Ми знаємо, що наша «ба»( душа на давньоєгипетській) буде існувати. Пізніші покоління відкриють для себе наші надгробні розписи, поспостерігають за нашим стилізованим мистецтвом, а деякі дойдуть висновку, що ми вічно позували у релігійних позах. Однак, це не так.

Ми маємо пропорційно своїх мислителів, верхній,, нижчий та середній клас. У нас є наші божественні фараони або царі. Однак, ми відрізняємось у іншому , суттєвому відношенні. Наші мудреці почали замислюватися над деяким  зовнішніми питаннями.

Чому ми знаходимось тут, на цій землі? Звідки ми прийшли7 Куди ми підемо, коли завершиться наш термін на цій землі?

Наші мудреці кажуть нам, що спочатку був Птах (заклинання).

Цец Великий архітектор нашої землі промовив Слово, та наша земля утворилася з первинного яйця, яке розташувалося посередині лотосу.

Сьогоднішні «міста-держави» європи дуже схожі на «номи» Давнього Єгипту.

Первісною релігією людей був анімізм. Богів уявляли у вигляді населених статуй або інших земних предметів. Найчастіше статуя зображувалась із тулубом людини та головою того чи іншого божества.  

Скажімо, шакали виконували хорошу роботу по очистці залишків органічного життя після смерті. Тому, розмістивши голову шакала на тулуб людини, стародавні єгиптяни уявили Бога Смерті під ім’ям Анубіс.

Бабуїн здававсь мудрим. Тому його голову розмістили на плечах писаря у залі суду, де зважувалося серце людини- причому а протилежній чаші вагів було страусине перо, що зображувало «Маат» або «Істину». Він отримав ім’я Тот.

Із багатьох номів(районів), що були розкидані по долині Нілу, прийшли зображення священих крокодилів, кішок, корів та інше.

Нарешті прийшов Осіріс , добрий та мудрий цар, який навчив людей мистецтву сіву та жнивів, а також таємницям зрошення алювіального грунту, що періодично скидався на лани розливами Нілу.

Його сестрою (дружиною) була Ісида. Від їх браку народився син Гор. Так  утворилася перша трійця- батько,  мати та син.

Однак не усе було добре у Осіріса. Його братом був  Сет.

(Сет- божество пустелі, на відміну від Осіріса, який якби є покровителем сільського господарства та « цивілізованого життя»-О.Р.)

Сет заздрив тому, що Осіріс поважається  народом. Він  влаштува бенкет , на якому представив ящик у формі людського тіла. Після рясних узливань Сет запропонував гру- велика нагорода буде видана тому, чиє тіло точно відповідає розмірам ящику.

Усі намагалися влягтися у саркофаг, але марно, тому що він точно відповідав розмірам Осіріса.

Коли Осіріс улігся у ящик, той щільно закрився, та відкрити його було неможливо. (Нагадує російську легенду про богатиря Святогора- О.Р.). Сет наказав кинути ящик у воду, де він довго плавав, доки не застярг у коренях дерева. ( По деяким легендам, дерево це було акація, а саркофаг з Осірісом пристав до ліванського міста Тир- О.Р.)

Ісіда відправилась на пошуки Осіріса. Тим часом  Сет знайшов тіл Осіріса та розрубав його на 14 частин, розсіявши їх по усьому Єгипту.  ( У Єгипті було 14 областей- номів- О.Р.)

Тим не менш, Ісіді вдалося зібрати частини Осіріса. Вона змахнула над ними крилами… та вдихнула життя у мертве тіло.

Так Осіріс став божеством, що воскресло з мертвих.

Гор вирішив помститися Сету за Осіріса. Він вступив із ним у бій, втративши при цьому око.

Ось вам у скороченому вигляді теологія Єгипту. Як це стосується масонства?

Ми широко використовуємо символіку, значна частина якої узята з «Папірусу Ані», який також має назву «Єгипетська Книга Мертвих». Не плутайте її, будь ласка, із «Бардо Тедол», або «Тибетською Книгою Мертвих.»

Звернемось до символізму масонства, розсіяному у наших вченнях про різні градуси.

Осіріс сидить на троні. Одна рука його коротша за іншу, він представляє собою немов «кутник». Зазвичай під його ногами знаходиться змій- Осіріс готовий ударом спису його вбити. Точка всередині кола зображє всевидяще око. Ви також знайдете на єгипетських фресках трикутник, що символізує Трійцю.

Куб уособлює собою стабільність;, 4 колони, що підтримують небо, відповідають «чотирьом кутам Землі», та 4-м сторонам у ложі.

У Папирусі Ані Осіріс просить, щоб його голова не була відокремлена від тіла, а його нутрощі не були знищені. ( під час муміфікації нутрощі зазвичай зберігали у особливих сосудах-О.Р.)

Традиційно вважається, що школи містерій були відкриті фараоном Тутмосом ІІІ у його особистих покоях, та передавалися посвяченим та Великим Майстрам, таким, як Ехнатон. Вчення були таємними у той мірі, щ вони передавалися лише довіреним людям після довгого випробувального терміну.

Містерії вивчали одвічні таємниці народження,життя, смерті, воскресіння та перевтілення.

Чому це утаємничувалося від широкого загалу? Мабуть ,з тієї ж причини, з якої нас вчили «не метати перлини перед свинями». Щоб ці перлини мудрості були побачені лише тими, хто здатен оцінити їх красоту та істину.

Дійсно, наші власні обряди вселяють в нас те, що ми приходимо у цей світ бідними, нагими, сліпими, страждаючими. Ми проходимо крізь наше існування, намагаючись узнати « приховані таємниці  природи та науки», а потім слідуємо за смертю наших старих ідей та підіймаємось у світлі більшого усвідомлення усього цього.

Я називав Ехнатона Королем- Сонцем, першим монотеїстом. Він також  відкрив, що прогрес досягається шляхом еволюції, а не революції.

Божество, відоме як Ра або Амон Ра було символом Сонця. Ехнатон зробив ще один крок. Сонячний диск став символом бога, чиї промені впливали на людське життя. Фрески тих часів зображують фараона, на якого спускаються промені від сонячного диску, у центрі якого зобрадений Анкх, «хрест життя».

Бог один та єдиний, та немає іншого з ним.

Бог єдиний той, що створив усе.

Бог є Дух, прихований Дух, Дух Духів.

Великий Дух Єгипту.

Божественний Дух.

Бог від початку, та він існував від початку.

Це частина «Гімну Атона», що написаний у період царювання Ехнатона.

Звучить знайомо, схоже на 104 псалом царя Давида. Однак ці рядки було написано більш ніж 3000 років тому.

Тепер обговоримо давню символіку.